Євгеній КОСТЕНКО: «Партизан» удосконалюється від матчу до матчу» : Київщина футбольна

Євгеній КОСТЕНКО: «Партизан» удосконалюється від матчу до матчу»

23.04.2026 Київщина футбольна

Лідер аматорської дружини з Кодри сповнений оптимізму.

— Добридень. Настрій після нічиєї з «Олімпом», здогадуюся, не найкращий?

— Добрий день. Ваша правда, залишилося відчуття недосказаності, якось так. Одне очко замість трьох у матчі, який пройшов за нашої переваги і в якому «Партизан» створив кілька насправді небезпечних моментів, мав удар у стійку та вихід один на один з голкіпером. Прикро, бо задовольнилися лише мінімумом.

— Що скажете про матч у цілому? Чому не виграли? Може, й суперник чимось здивував?

— З позитивного виокремлю те, що ми нарешті зіграли на нуль. А не виграли тому, що забракло реалізації, холоднокровності в останній третині поля і, можливо, прихильності фортуни.

— Ігровий процес «Партизана» відчутний, але результату немає. Навесні — три поразки, жодного забитого м’яча в чотирьох зустрічах. Що складається не так?

— По-перше, потрібно звернути увагу на плинність кадрів. Кожні пів року команда вимушено змінюється на 40-50 відсотків, і переважно наші гравці йдуть на підвищення — як не до Першої, то принаймні до Другої ліги. А новачкам одразу важко стати своїми в колективі — адаптація зазвичай потребує більше часу. По-друге, рідко зустрінеш у нашому чемпіонаті команду, настільки гнучку тактично, як «Партизан»: ми граємо за різними схемами — 4-4-2, 5-3-2 (3-5-2 в атаці), 4-3-3, з урахуванням своїх і чужих можливостей у конкретному матчі. А пристосуватися до тактичних варіацій, осмислити і відпрацювати їх заздалегідь — м’яко кажучи, непросто. І все-таки я переконаний, що результат обов’язково буде, й останні за часом наші виступи вселяють оптимізм. Хорошою була гра проти «Титану», а «Олімп» ми взагалі переважали. «Партизан» удосконалюється безпосередньо на турнірному марші, це беззаперечно. Більше того, команда Кодри може бути прикладом для всіх у багатьох аспектах.

— Не сприймайте це як комплімент, я переконаний у тому, що кажу: ви — один з лідерів колективу, за стажем і за майстерністю передусім, отже, маєте цілковите право оцінювати партнерів. Хто з них особливо заслуговує визнання за самовіддачу на полі?

— Дякую, але футбол — не індивідуальний вид спорту, команда в цілому прагне однієї мети. Кожний гравець як необхідний пазл у загальній складовій. Хтось забезпечує надійність і баланс, а хтось — емоційність і креатив. Якщо виокремлювати когось за самовіддачу, то насамперед нашого наставника. Дмитро Борисович Бєлов стабільно на високому фаховому рівні впродовж усього періоду, відколи я в «Партизані».

— Найближчий вихід «Партизана» — проти «Денгоффу». Налаштовуєтеся дати бій одноосібному лідерові сезону?

— Для мене і, не сумніваюся, для всієї команди немає різниці, з ким грати. На «Денгофф», «Калинівку» чи на той же «Олімп» ми завжди налаштовуємося максимально серйозно. Це футбол, а в ньому можливо все — головне, боротися до кінця.

— До речі, які команди, може — і футболісти, ви готові виділити в ювілейному чемпіонаті, і чому саме їх?

— Виокремлювати когось одного не буду. Це й складно, і не вельми важливо. Тим паче, що маємо дуже хороші колективи з особливо досвідченими виконавцями, як на підбір — їх усі знають, достатньо заглянути до турнірної таблиці.

— Розкажіть, будь ласка, про свої футбольні витоки: звідки ви родом, як і де починали, хто був першим наставником, який футбол вам особливо довподоби?

— Я родом з Миронівки. Любов до футболу прищепив батько — учитель фізичної культури та тренер ДЮСШ. Там, у ДЮСШ, я й починав під тренерським наглядом Михайла Володимировича Галича і Андрія Вікторовича Міхна. Потім були Олімпійським коледж імені Івана Піддубного, «Оболонь-Ю19», юніорська команда ДЮСШ-15, «Локомотив». Особливим став період у ФК «Біла Церква», три сезони в Чемпіонаті України серед аматорів під керівництвом Вадима Левковича Мандрієвського — безцінна школа для мене, як для гравця і як для тренера. Так-так, я всеціло поєднаний з футболом: граю сам, треную дітей, викладаю в Національному університеті фізичного виховання та спорту України, пишу дисертацію на тему, що пов’язана з футболом. Особливо ціную різноманіття й індивідуальність у народній грі, коли футболіст спроможний вирішувати різні завдання на полі нестандартно. І важливо, щоб команда мала свій стиль, який би робив її унікальною. Це футбол, який люблю і якого прагну.