Роман ПАЗЕНКО: «Не пропустити — як мінімум, не програти» : Київщина футбольна

Роман ПАЗЕНКО: «Не пропустити — як мінімум, не програти»

22.04.2026 Київщина футбольна

Найкращий за підсумками туру — голкіпер «Титану».

— Вітаю, Романе, ви — найкращий гравець туру!

— Дякую. Чесно, неочікувано, бо насправді багато наших гравців заслуговували на визнання.

— Як оціните матч у Калинівці — для себе зокрема й для команди в цілому?

— Матч у Калинівці видався складним для нас, оскільки все те було мало схожим на… футбол:) А щодо себе… Мені й справді вдалося здійснити декілька порятунків, але гра на «другому поверсі» бажає бути кращою. За цих обставин зобов’язаний подякувати своїм оборонцям, особливо — Владу Соколу, який ретельно підчищав усе за мною. Якщо казати загалом, то всі ми були єдиним цілим у складному матчі, тому й справилися з тиском.

— Специфіка «Асканія Арени» — в усіх на вустах, але «Титан» обернув її на свою користь. Спеціально готувалися, відпрацьовували й захист, і наступальні прийоми заздалегідь?

— Так, на стадіоні в Калинівці гра більшою мірою нагадує волейбол, але ми були готовими до такого розвитку подій. Весь тиждень підготовки до матчу минув у верховій боротьбі, наш воротарський цех акцентував увагу та зусилля на стандартах. Це й позначилося на виступі «Титану» — позитивно, звичайно. Бо в атаці нам багато й не треба, просто вчасно зреагували на кікс — і 1:0.

— Як почуваєтеся в новій для себе команді?

— О, команда тут супер! Багато знайомих і друзів, з багатьма виступав разом на область і в медіалізі. Спочатку, під час зимової підготовки, притирались один до одного. Зате з поновленням чемпіонату все запрацювало, як хороший годинник.

— Ставки, Лісне, тепер от київська команда, і щоразу Пазенко з медалями — дві срібні, одна бронзова. Пора підкорити вершину. «Титан» ставить для себе таку мету?

— А навіщо грати, якщо не прагнути перемоги?.. Так і «Титан», тут усі працюють задля командної перемоги. Але про вершину краще говорити після останнього матчу:)

— Однак вернімося до калинівського матчу. Готуючись до нього, подумки визначали головне протистояння. З Артемом Грищенком, наприклад, чи з оборонцем Олійником, який особливо небезпечний при стандартах?

— Для мене особисто було важливо «закрити» Грищенка. Досвідчений гравець, який уміло й доречно використовує габарити в єдиноборствах. Але на нього ми мали свого богатиря — Вадима Новикова.

— Чемпіонат уже на фінішній прямій, лише п’ять матчів попереду. Заглядаєте до календаря конкурентів, чи розраховуєте виключно на себе?

— Я вважаю, що треба сподіватися тільки на себе. Я й так часто не знаю, проти кого нам грати наступного разу, а тут ще й слідкувати за конкурентами — ні, для мене це дуже важко:)

— До речі, ви й досі тримаєте ворота «Титану» на замку. Чи немає такого прагнення — дограти сезон «на нуль»? І чи знаєте про рекорди своїх колег у Чемпіонаті Київщини? Як узагалі ставитеся до індивідуальних досягнень у командному виді спорту?

— Зіграти «на нуль» — отже, як мінімум не програти. Я завжди налаштовую себе на це. А щодо рекордів, то відповідь у попередньому абзаці — я не слідкую за іншими. І взагалі, якщо наша команда за підсумками кожного матчу матиме найкращого нападника, найкращого захисника, найкращого воротаря, найкращого тренера, то вона просто буде найкращою командою. Хіба не цього ми зазвичай прагнемо?!