Звикаємо до перемог : Київщина футбольна

Звикаємо до перемог

12.10.2011 Київщина футбольна

Українці виграли другий матч поспіль. Рейтинги, як і слова, воістину ніщо в порівнянні з конкретними справами, що увінчуються зазвичай промовистими цифрами на табло.

Естонія посідає п`ятдесят восьму позицію в актуальному рейтингу ФІФА, а Україна розмістилася в ньому на два щаблі нижче.

Але в естонській столиці гору взяли жовто-блакитні, забивши господарям два «сухі» м`ячі. До того ж увесь матч українці насправді перегравали опонента, не докладаючи задля цього надмірних зусиль. Більше того, можна стверджувати, що підопічні Олега Блохіна, котрих останнім часом критикували з властивою хіба що українцям самозреченістю, здобули перемогу виключно на класі.

Парадокс? Випадковість? Чи все-таки закономірність?

Я все-таки схиляюся до третього варіанту.

Так, Блохін опинився в складній ситуації, прийнявши команду від своїх попередників у запущеному стані, та ще й в близькому до катастрофи цейтноті. Саме тому він експериментував з кадрами тоді, коли вже потрібно було награвати представницький склад. Це спричинило не лише невтішні результати спарингів, а й цілком зрозуміле незадоволення широкої громадськості. Бо не кожний, навіть найобізнаніший симпатик спроможний глибоко аналізувати перебіг подій і, тим паче, робити аргументовані висновки.

Однак тепер ситуація зовсім інша. По-перше, поступово стабілізувався склад. Не в останню чергу, до речі, завдяки тому, що видужали й повернулися в стрій стрижневі виконавці. А по-друге, перемога над болгарами додала впевненості як колективу в цілому, так і його лідерам зокрема. Додайте до цього те, що два останніх за часом опоненти не належать до вузького гурту найкращих у Старому Світі, і стане очевидно, що успіх у Таллінні був прогнозованим.

І все-таки найважливішим є не це. Ми поступово звикаємо до перемог, і це може стати підгрунтям для справжнього розвою по-справжньому конкурентоспроможної на міжнародній арені команди. Ми — і футбольна дружина, і футбольна громадськість України.

Не скажу, що комплексу меншовартісності для жовто-блакитних уже не існує. Бодай тому, що здолати його назагал і справді дуже важко. Зате віра в свої сили знову простежується в груповому маневрі так, як це було в яскравій світовій кампанії зразка 2004-2006 років. Епізод з нашим другим колом у Таллінні, коли молодий Бутко, якого ще навесні знали хіба що в Донецьку та Луцьку, по-гросмейстерськи вивів на завершальний удар Алієва, а той зіграв як справжній голеадор екстра-класу, воістину вартий того, аби мріяти про великі перемоги саме цієї команди.

Естонія — Україна — 0:2 (Гусєв, 45+1, Алієв, 68). На 83-й хвилині Рибка відбив пенальті. Україна: Рибка — Бутко, Чигринський, Михалик, Селін — Гусєв (Ярмоленко, 46), Тимощук (Ротань, 71), Гармаш (Назаренко, 46), Алієв (Гай, 74), Коноплянка — Мілевський (Селезньов, 71).

***

А тим часом стали відомі володарі перепусток на Євро-2012: Німеччина, Росія, Італія, Нідерланди, Швеція, Греція, Англія, Данія, Іспанія, Франція. Ще чотири вакансії заповнять переможці стикових двобоїв за участю Туреччини, Ірландії,, Естонії, Боснії, Хорватії, Чорногорії, Португалії та Чехії.