Змарнований час : Київщина футбольна

Змарнований час

11.08.2011 Київщина футбольна

Україна — Швеція — 0:1 у домашньому спарингу. Обидві команди зіграли в Харкові напівекспериментальними складами. Шведи були без Ібрагімовича, українці — без кількох основних виконавців «Динамо» та «Шахтаря».

Гості виграли, можливо, й не дуже переконливо, але закономірно. Вони були згуртованішими та гострішими в атаці, створивши поблизу володінь Диканя більше загрозливих ситуацій і завдавши по наших воротах більше ударів. Однак найважливіше, що саме шведи мали чіткіший і зрозумілий кожному з них груповий маневр.

Шведи грали в свою гру.

Настане час офіційних змагань, і до скандинавської команди повернуться Ібрагімович з товаришами. Але й з основними виконавцями шведи гратимуть так, як грали в Харкові чи в останніх матчах успішного для них євровідбору. Хіба що середня ланка стане ще продуктивнішою, а наступ — результативнішим.

Експерименти шведів у Харкові полягали в тому, аби перевірити найближчий резерв у зустрічі, що максимально наближена за змістом і напруженням до календарної. Натомість українці за десять місяців (!) до головного турніру в історії продовжують шукати оптимальний кадровий варіант і опробувати можливі тактичні зв`язки. Про ігрову цілісність вести мову взагалі недоцільно, бо навіть окремі гравці, не кажучи про команду в цілому, не розуміють суті та завдання запропонованого новими наставниками групового маневру.

Сумніваюся, що бодай ще колись наша лінія захисту матиме саме такий персональний склад. Але не скажу, що значно надійнішим стане й будь-який інший кадровий варіант оборони. Не тому, що вітчизняні гравці відверто низького рівня. Біда в іншому: вони не зіграні на засадах однієї ігрової концепції.

Упродовж двох останніх років основною командою країни почергово керували Михайличенко, Маркевич, Калитвинцев і Блохін. Кожний з них опирався на свої принципи гри і добирав інших виконавців. Час спливав, а жовто-блакитні кидалися з одних крайнощів у другі, доки не опинилися в остаточному цейтноті. Це й не дивно, бо весь цей період національна дружина була полишена напризволяще, позаяк «батьки» нашого футболу та державні можновладці затято виборювали право на футбольну булаву, ігноруючи здоровий глузд і справжні, а не надумані реалії сьогодення.

Тепер можливостей для кардинальних змін у нас немає взагалі. Доля збірної, як і турніра доля домашнього Євро, — у волі Всевишнього та в руках Блохіна.

Як відгукнеться Україні футбольній змарнований час, дізнаємося хіба що влітку наступного року.

Україна — Швеція — 0:1 (Хюсен, 90+2). Дикань, Федецький, Чеберячко, Мандзюк, Гай, Тимощук, Ротань (Едмар, 73), Калиниченко (Коноплянка, 55), Девич, Воронін (Милевський, 45+1), Шевченко (Антонов, 58) — Ісакссон, Лустіг (Сафарі, 62), Майсторович, Гранквіст, Вендт, Чельстрем (Вернблом, 46), Байрамі (Вільгельмсон, 26), Свенсон, Ларсон (Екдаль, 59), Герндт (Ольсон, 82), Елмандер (Хюсен, 67).