Злочин, якого не було

Слідами футбольної містифікації.

 

Інтернетом гуляє, немов парубок на травневому Хрещатику в мирному Києві, цікавинка, що ставить під сумнів найперше чемпіонство «Динамо» за часів української незалежності.

Байка про те, що кияни стали найсильнішими в Україні тому, що посеред сезону федерація на догоду столичному гранду змінила регламент,  укорінилася в свідомості молоді й навіть збентежила пам’ять безпосередніх учасників подій більш як тридцятирічної давнини.

Легендарний Сергій Беженар, приміром, повторюючи нинішню версію, не приховує здивування, чому керівництво «Дніпра» жодним чином не боролося за справедливість у далекому 1993 році.

А й справді, чому?..

20 червня 1993 року відбулися завершальні матчі Другого Чемпіонату країни, «Динамо» та «Дніпро» фінішували з однаковою кількістю турнірних очок, однак чемпіоном оголосили «Динамо», яке мало перевагу за додатковими показниками — якщо конкретно, то мова про кращу різницю забитих і пропущених м’ячів у всіх календарних зустрічах.

Але насправді команди-претенденти зобов’язані були принаймні зіграти додатковий матч, якби Банніков (очільник ФФУ) та Безверхий (президент «Динамо») не переписали регламент у перерві чемпіонату, — стверджують ті, хто сумнівається й зараз.

А згадаймо, лишень, міжколову ситуацію на регулярному марші сезону 1992/1993 років. «Дніпро» стояв першим з 22 очками й співвідношенням м’ячів 27:11. «Динамо» відставало на два пункти й мало значно гіршу різницю забитих і пропущених м’ячів — плюс 11 проти плюс 16. До того ж кияни здобули сім перемог, а дніпропетровці — дев’ять, а цей показник і тоді, і пізніше був основним у всіх регламентних документах, оскільки футбольний світ ще не запровадив правила про трьохочкову вартість чемпіонатного виграшу.

І найголовніше: саме «Динамо» взяло гору в очному протистоянні конкурентів у першому колі:)

Якщо логічно розглядати ситуацію, то це «Динамо» мало ратувати за додатковий матч, або й за максимальний пріоритет у підсумку зустрічей опонентів між собою, бо саме такий варіант насправді здавався найсприятливішим для столичного клубу на той час! Хіба хтось, уявивши себе нострадамусом, міг передбачити близьку до рекордної результативність киян у другому колі? Чи спрогнозувати триматчеву нічийну серію «Дніпра» навесні? Або впізнати в тумані травневого майбуття доленосний гол юного Прудиуса на харківському стадіоні «Металіст»? І нарешті, чи могли федерація, «Динамо» та «Дніпро» мати абсолютну впевненість у тому, що дніпропетровці виграють у киян домашній матч з потрібним результатом?..

Маю в архіві «Регламент чемпіонатів і першостей України з футболу на 1992-1993 і 1993-1994 роки», затверджений 7 серпня 1992 року Виконкомом ФФУ та підписаний Віктором Банніковим. Брошура російською мовою, що ніскільки не дивно за тих часів, опублікована того ж таки 1992 року, роз’яснює порядок визначення підсумкових місць у турнірній таблиці правилами, сформованими в розділі IX.

Отже, пункт  50: «У випадку рівності очок у двох і більше команд місця в чемпіонаті та першостях визначаються за такими показниками: а) найбільша кількість перемог; б) найкраща різниця забитих  і пропущених м’ячів у всіх зустрічах; в) найбільша кількість забитих у всіх зустрічах м’ячів; г) результати матчів між собою (кількість очок, перемог, забитих м’ячів, різниця м’ячів); д) найменша кількість порушень (вилучення — три очки, попередження — одне очко)».

І далі, пункт 51: «За цілковитої рівності вищеперерахованих показників (п.50) остаточне рішення приймає Бюро Виконкому Федерації (додатковий матч або жеребкування)».

За рівної кількості очок і перемог столичний клуб обійшов основного конкурента завдяки вищій різниці забитих і пропущених м’ячів — отаким виявився реальний підсумок історичної чемпіонської гонки в червні 1993 року.

От і все, решта — містифікація і тільки:)

На початку травня 1993 року, перед особливим для Дніпропетровщини матчем «Дніпро» — «Кривбас», газета «Український футбол» організувала  та провела «Пряму лінію» з Миколою Павловим, успішним тренером дніпропетровців. Я працював на телефоні, відбирав найцікавіші запитання для гостя редакції. Один із моїх співрозмовників, уже й не пригадаю прізвища, запропонував нову систему нарахування очок — одразу три за виграш. Я з’єднав уболівальника з тренером «Дніпра», вони поговорили, обмінялися думками — цей фрагмент, здається, також опублікували. Однак я й досі пам’ятаю, що відповів Павлов. «Чемпіонат у розпалі, змінити регламент уже неможливо», — десь так за змістом.

Уявляєте, що сказав би безкомпромісний в оцінках і висловлюваннях фахівець, якби федерація на догоду конкуренту насправді змінила регламентну норму ще взимку?..

Такий от спогад з минувшини. Маю й інший, але стосується він виключно людей, котрі жили й працювали в українському футболі наприкінці минулого століття.

Ви й справді можете уявити, що Банніков і Котельников, його перший заступник, могли щось особливе зробити заради Безверхого?! (ВалВал)

© Будь-яке копiювання чи наступне поширення iнформацiї лише за наявності гіперпосилання на koff.org.ua

Рубрика: Новини, Україна
Теги: Динамо Київ, Дніпро Дніпропетровськ, КОАФ, Київщина футбольна, Микола Павлов, Синьо-жовті з Валерками, Український футбол