Ярослав КОЛИБАБА: «Цей матч пам’ятатиму довго» : Київщина футбольна

Ярослав КОЛИБАБА: «Цей матч пам’ятатиму довго»

15.05.2025 Київщина футбольна

Найкращий гравець 18-го туру — про спортивний подвиг «Софії» та свою роль у ньому.

— Вітаю, Ярославе, — фахівці назвали вас найкращим у 18-му турі!

— Дякую.

— Що за матч — команда вдев’ятьох, уже в компенсований час вирвала перемогу на виїзді! Як це було? Що чи хто перевернув, здавалось би, програний поєдинок?

— Це було неймовірно складно. Однак ми боролися до кінця і вірили в перемогу. Забивши вперше, наче примножили собі сили. Повірили, що можливо все, хоча й час уже спливав безжально.

— Кажуть, і вирішальний гол виявився дивовижним — з асистом голкіпера? Розкажіть, як усе відбулося, будь ласка.

— Так, асистував Андрій Горбатюк, наш голкіпер. Уже пішла завершальна хвилина, коли він віддав діагональну передачу. Це було й справді щось неймовірне! Наші гукають: «Біжи», я сам розумію, що маю скористатися нагодою, — проштовхую м’яча головою й устигаю вдарити першим, хоча захисник от-от мав дістатися до позиції й заблокувати мій удар. Гол — і загальна ейфорія…

— Що гальмує «Софію»? Незадовільний добір виконавців, тренерська чехарда, відсутність мотивації?

— Так, не вистачає досвідчених гравців. Однозначно. Та й мотивації бракує — це вже проблема клубу.

— Делікатне запитання, вибачте, без образ. Чому так багато штрафних карток у Колибаби?

— Маю насправді бойовий характер, не люблю поступатися, борюся за кожний м’яч до останнього. І ще. Не сприймайте мої слова, як виправдання, однак інколи дістається від аж надто «компетентних» арбітрів.

— На яких позиціях вам довелося грати цього року в «Софії»? І яка з них є найближчою для вас?

— Лише нинішнього сезону довелося грати на позиціях правого захисника, правого півзахисника, на центральному напрямку. Легше, либонь, сказати, де ще не грав:) А найближча мені позиція на полі — нападника.

— Ярослав Колибаба — звідки родом, як долучилися до футболу, ваші перші клуб і тренер?

— Я родом з Боярки, на футбол відвів брат — ще семирічним. Боюся помилитися, однак здається, що й команду називали «Боярка». До мого першого тренера всі зверталися просто — Дмитрович. (Можливо, то Олександр Дмитрович Зубавленко? — прим.ред.). А потім у ФК «Вишневе» зі мною працювали Андрій Володимирович Хилюк і Максим Володимирович Скиба.