Химери нашого часу : Київщина футбольна

Химери нашого часу

07.07.2011 Київщина футбольна

Час і справді біжить з унікальною швидкістю, наче Борзов олімпійську стометрівку в Мюнхені. Здається, зовсім недавно я записував до таблиці результати прем`єрного національного чемпіонату, а вже стартує двадцять перший сезон у найвищій українській лізі.

І ледь не кожний з останніх його попередників ми зустрічали припущенням про появу в українському футболі так званої третьої сили, називаючи принагідно то «Дніпро», то «Металіст». Однак щоразу передстартові декларації залишалися балачками і тільки, обгортуючись роздратуванням і безнадією, як очікування відкриття другого фронту в Другій світовій війні.

Допускаю, що не відбудеться насправді доленосних змін і в двадцять першому чемпіонаті країни, хоча найближчі переслідувачі флагманського дуету й сповнені войовничим оптимізмом. Але реалії футбольного сьогодення такі, що варто говорити про можливе повернення гегемона, а не про кількісне розширення чемпіонської гонки.

Так існував український футбол аж до кінця минулого століття, коли позиції «Динамо» були непохитними, як інтернаціоналізм і соціалістичні переконання в оточеній радянськими танками територіальній частині Старого Світу. Турнірні низи марили новим життям, однак нічого змінити не могли, доки амбіції ситуативних кандидатів у конкуренти не обернулися реальною силою перебудованого на сучасний лад «Шахтаря».

Хочуть, але поки що не можуть стати врівень з озолоченими грандами й «Дніпро» з «Металістом». Адже мало просто збільшити клубний кошторис до сотні мільйонів євро і механічно розподілити його між абсолютно байдужими до нашого футболу заморськими заробітчанами. Бо насамперед потрібно виробити і прищепити свою філософію і збудувати свій футбольний дім, наповнивши його переможними традиціями і клубними традиціями взагалі, а для цього й кількох років зазвичай мало.

Однак розтринькати набуте десятиліттями можна й за куций проміжок історичного часу, що показово демонструє гіркий досвід занедбаного волюнтаристським і далеким од сучасного управління ще зовсім недавно передового «Динамо».

З огляду на це, можна прогнозувати нове структурне розшарування на верхівці вітчизняного футболу: з одноосібним флагманом — «Шахтарем» і його дотеперішнім основним конкурентом — «Динамо», яке виконуватиме роль своєрідного буфера між національним гегемоном і провінційними клубами, що претендують на статус нових учасників чемпіонської гонки. Хоча це зовсім не гарантує саме такого розподілу підсумкових турнірних місць, і досвід попередніх сезонів лише підтверджує таку думку.

Валерій ВАЛЕРКО, «КП»