Харківська битва : Київщина футбольна

Харківська битва

07.11.2011 Київщина футбольна

Друге коло почалося жорстким протистоянням лідерів. Те, про що ми так довго мріяли, стало реальністю: тепер уже не два, а три клуби беруть безпосередню участь в так званій чемпіонській гонці.

«Металіст», як засвідчили його цьогорічні зустрічі з абсолютними фаворитами, долучився до неї насправді, а не тільки деклараційно.

Хоча не менш важливо, що в українській прем`єр-лізі кількість прохідних матчів уже скорочена до мінімуму. Навпаки, безкомпромісні та сповнені виняткової напруги поєдинки, на кшталт недільного в слобожанській столиці, поступово стають ясркавою візитівкою вітчизняного чемпіонату.

Відтак маємо мріяти ще й про те, аби в подібних ігрових битвах визначальними були не лише характер команди та бійцівські якості гравців, а й власне футбол, наповнений змістовним протиборством ігрових ідей і стилів. Адже поки що гору бере виключно боротьба.

Цікаво, що й «Металіст» у Донецьку, і «Динамо» в Харкові, здолали своїх основних конкурентів завдяки умінню витиснути результативний максимум із класичної гри так званим другим номером. Контратакувальний маневр, активно застосований українськими колективами на міжнародній арені, став основним тактичним елементом і в особливо запеклих змаганнях на внутрішній арені. Не дивно, що за такого розвитку подій героями, як правило, визнають стражів воріт. От і в Харкові, попри не бездоганний назагал виступ, найвищої оцінки по праву заслужив 36-річний Шовковський.

Однак я готовий віддати належне не лише капітанові, а й усій команді, яка навідалася до Харкова одразу без чотирьох стрижневих виконавців — Ярмоленка, Гусєва, Попова та Мілевського. Важко навіть уявити, який вигляд мав би «Металіст», приміром, без Тайсона, Папи Гуйє, Вільягри та Фінінью. Натомість «Динамо» не просто вистояло, а й вирвало дуже важливу гостьову перемогу вкрай ослабленим складом.

І все-таки цей приклад навряд чи варто вважати показовим. Навпаки, він свідчить або про хронічну недоукомплектованість колективу, або про невміння чи небажання тренера використовувати бодай найближчий резерв. Гравці на зразок Рибалки, котрі уже не перший рік у клубі, або мають отримувати повноцінний шанс, або не займати в основі місце підростаючих обдарувань. Однак той же Рибалка, перейшовши двадцятирічний рубіж і дебютувавши за цей період лише в кубкових перегонах, дочекався свого ігрового епізоду в українському чемпіонаті тільки наприкінці поєдинку за форс-мажорних обставин. А далі що? Знову безперспективна «наука» в дублюючому складі?..

«Металіст», програвши, можливо, найважливіший домашній матч, поспішив заявити, що саме він був найкращим на полі. Щось подібне доводилося чути й від гравців «Шахтаря» після поразки від «Металіста» на «Донбас Арені». Однак футбол це спорт, а не мистецтво, де вирішальним буває й естетичне враження. А закони спорту жорсткі та прості водночас. Рахунок на табло — саме ця сакраментальна фраза була, є і буде завжди найближчою до істини в оцінках ігрового дійства.

Цифри і факти

16-й тур

Зоря (Луганськ) — Таврія (Сімферополь) — 0:1 (Гігіадзе, 27).

Металург (Донецьк) — Чорноморець (Одеса) — 3:0 (Траоре, 26, Чечер, 37, Прийма, 48).

Карпати (Львів) — Іллічівець (Маріуполь) — 3:0 (Федецький, 1, Кузнецов, 12, 69).

Волинь (Луцьк) — Кривбас (Кривий Ріг) — 0:0.

Дніпро (Дніпропетровськ) — Арсенал (Київ) — 1:0 (Калинич, 71). Вилучення: Миколюнас (Арсенал, 67).

ПФК Олександрія — Ворскла (Полтава) — 1:1 (Кабанов, 47 — Ребенок, 27).

Оболонь (Київ) — Шахтар (Донецьк) — 0:2 (Коста, 47, Селезньов, 90). Нереалізований пенальті: Адріану (Шахтар, 24). Вилучення: А.Шевчук (Оболонь, 70).

Металіст (Харків) — Динамо (Київ) — 1:2 (Девич, 76 — Ідейє, 8, 35).