Виглядаючи футбольних зірочок у Пісківці

Знайомий, побачивши мене в електричці, що вирушала зі Святошина о 10:46, неприховано зрадів. «До Пісківки, звичайно?» — запитав і, не чекаючи на відповідь, яку відгадав одразу, поспішив оповідати футбольні байки про сина, що тренується в «Рубіні».

А тим часом юні пісківці, вишколені тренерами Віталієм Авіновим і Максимом Цапуком, як з’ясувалося пізніше, вирішували долю головного призу традиційного турніру з національним статусом. Але, на жаль, не для себе. Після невдалого старту, коли вихованці «Рубіна», виграючи по ходу зустрічі, програли молодшим од себе на два роки школярам з іванофранківської Городенки, щось не заладилося в господарів. І м’яч не летів до чужих воріт, і школярських помилок у своїх володіннях було хоч відбавляй. Батьки, рідня та друзі місцевих гравців лише скрушно хитали головою після чергового промаху і вимушено жартували. Мовляв, ми люди гостинні від природи, тож маємо гостям також радість дарувати…

До честі пісківської малечі, знайшла вона в собі сили — ну справді «через не можу»! — зібратися на принциповий матч з сусідами-макарівцями і таки спромоглася вибороти престижну нічию. Яка вивела на турнірну вершину… «Скалу» зі Стрия!

Традиційний дитячо-юнацький турнір у Пісківці відбувся уже втретє. Як і два попередні — на призи Ігоря Луцкова. Молодий і заможний чоловік уже більше двох десятків літ мешкає в далекій Канаді, однак близький до рідного краю, либонь, як ніхто інший з українських олігархів і навіть державників. На турнірні відзнаки, приготовлені для безпосередніх учасників яскравого дійства в селищі скловиробників, було любо-дорого дивитися. Навіть футбольні федерації та ліги на таке багатство не завжди спроможні зібратися. Та що призи, якщо пан Ігор утримує своїм коштом багаточисельні секції та команди з боксу, боротьби, футболу та пауерліфтингу, що об’єднані в громадській організації «Пісківка Спортивний Центр», а ще всіляко допомагає місцевій школі та селищу в цілому, не шукаючи від цього жодної вигоди для себе особисто!

На цей раз опонентами юних вихованців «Рубіна» були ровесники — хлопці 2003-2004 років народження — з Іванофранківської, Житомирської, Київської та Львівської областей. Правда, найближчі до Пісківки — можливо, не стільки географічно, скільки ментально — малинці так і не пережили стартового конфузу, коли програли «Галичині» зі Львова з рахунком 0:17, і вже на другий день їх замінила друга дружина макарівської ДЮСШ, іншого близького сусіди. А основна команда з Макарова, розійшовшись миром із стриянами першого ігрового дня — 1:1, аж ніяк не безпідставно розраховувала на першість у турнірі, однак у підсумку спіткнулася на честолюбному «Рубіні»…

Традиційні змагання пройшли на добре впорядкованій базі громадського об’єднання «Пісківка Спортивний Центр», де є двоє чудових ігрових полів і майданчик із штучним покриттям. Гості мешкали там же, та й харчувалися в Пісківці. Звісно, за рахунок гостинних господарів. Ігор Луцков запровадив це правило вже давно, і стосується воно не лише футболу — інших видів спорту, що культивуються тут, також. Україна мусить бачити й усвідомлювати, що дітям за бажання таки можна створити свято навіть за наших скрутних часів. Шкода лишень, що бажання того не всі і далеко не повсюди виявляють повною мірою. Тому приклад маленької Пісківки — показовий. Може, і в інших регіонах України знайдуться свої Луцкови…

Отже, «Скала» фінішувала першою. ДЮСШ із Макарова — друга. А львівська «Галичина» — третя. Ведучий церемонії закриття турніру — заступник голови Київської обласної федерації футболу і заслужений журналіст України Валерій Валерко — під українську музику, що лунала на стадіоні «Рубін» упродовж трьох днів, оголосив результати, а організатори турніру — голова ГО «Пісківка Спортивний Центр» Володимир Хомутовський та відомі тренери Віталій Авінов і Сергій Конюшенко — вручили заслужені нагороди.

Кубок — кожній з шести команд, але різних розмірів. Дипломи. Медалі для переможців і призерів. А ще — індивідуальні призи тим, кого відзначило спеціальне журі. Найкращі в ігрових амплуа — воротар Максим Альчинський з Макарова, оборонець Тарас Баскаков з Пісківки, напівоборонець Сергій Дума зі Львова, снайпер Матвій Янко зі Стрия та найкращий гравець Андрій Ткачук з Городенки — отримують відзнаки під шквал дитячих овацій. Виявляється, футбол може — і повинен! — обертати на друзів опонентів з різних команд. Якщо цього, звичайно, хочуть по-справжньому дорослі…

От і віддзвеніли бравури, відлунала священа мелодія нашого Гімну. Настав час і для спільного знімку на пам’ять. Хто зна, може колись оця світлина стане винятково дорогою і для когось з нинішніх учасників пісківського турніру на призи Ігоря Луцкова. Для того, хто за кільканадцять років повторить спортивні звершення Андрія Шевченка та Сергія Реброва. Саме про це і мріємо ми з батьком юного рубінівця, поспішаючи до Києва.

© Будь-яке копiювання чи наступне поширення iнформацiї лише за наявності гіперпосилання на koff.org.ua