Володимир ОРДИНСЬКИЙ: «Я вірю в майбутнє білоцерківського футболу» : Київщина футбольна

Володимир ОРДИНСЬКИЙ: «Я вірю в майбутнє білоцерківського футболу»

26.11.2025 Київщина футбольна

Легенда Ліги Київщини відповів на запитання редактора сайту «КФ».

— Вітаю, Володимире!

— Вітаю.

— Виявляється, сорок років і справді лише цифра, бо три результативні матчі поспіль — рідкісне досягнення й для молодих. Нова футбольна молодість настала?

— Так, сорок років, як з’ясувалося, — лише цифра. А ще це любов до футболу з дитинства і фанатичне ставлення до справи.

— Звідки людина з особливим футбольним життєписом черпає наснагу для виступів у зрілому віці? Що додає оптимізму?

— Черпаю потрібні емоції в сім’ї. Підтримка дружини та двох синів додає наснаги. Мої Максим і Макар займаються футболом, тож хочеться на своєму прикладі показати, що все можливо і все реально.

— Здогадуюся, що грати в одній команді з молодими й необстріляними далеко не розкіш. Либонь, доводиться й нервувати, стикаючись з елементарним нерозумінням ігрової ситуації? Ким для партнерів є винятково досвідчений Ординський? Дядьком-наставником, просто одноклубником?

— Трапляються й справді різні ситуації. Думав, що, завдяки майстерності та досвіду, тепер бігатиму на полі менше. Але, на жаль, це не так. Виникають ігрові непорозуміння, бо молоді відчутно бракує стабільності. Та й взагалі, це вже трохи інше покоління. Пригадую, за своїх молодих років, якщо не добіг за старшого чи ненароком огризнувся, — було дуже негарно. Що ж, тепер я для когось дядя Вова, для когось просто Вова, але вірю, що для обох категорій є футбольним авторитетом.

— А хто з молодих одноклубників здається вам насправді перспективним?

— Філенко, Олійник, Костенко, Слободенюк. Якщо не змінять ставлення до футболу, бо серйозно займатися ним — особливо важка праця. Бажаю кожному з молодих уникнути травм. Але розумію, що й війна вносить корективи.

— Біла Церква, стверджують історики, не мала чемпіона Київщини з 2006 року, Білоцерківщина — з 2009 року. При цьому місто, основне в області, славиться дитячо-юнацькими футбольними школами. Що має відбутись, аби білоцерківські футболісти знову стали найсильнішими в столичному регіоні?

— Дуже хочеться, щоб у нашому місті була команда. Щоби виступала на професійному рівні. Щоби дітки, які люблять і займаються футболом, прагнули потрапити до команди рідного міста, грали за підтримки своїх трибун, усіляко розвивалися. Я скажу й більше. Таке місто, як Біла Церква, найбільше в Київській області, просто зобов’язане мати свій професійний клуб. І це стосується не лише футболу. Щиро вірю, що нинішнє керівництво міста і громади докладе максимум зусиль задля цього, бо саме завдяки їхній зацікавленості та підтримці й існує команда «Юр’їв», активно виступає в обласних турнірах і робить це досить непогано.

— Повернімось, однак, до вас. Як починався ваш футбольних шлях? Хто був першим тренером? І взагалі, звідки ви родом?

— Я місцевий, родом з мальовничого села Яблунівка. Мій перший тренер — Григорій Костянтинович Дугін. А найважливішою людиною, яка й виховала в мені футболіста, я вважаю свого батька.

— Маєте особливі симпатії у футболі? Чемпіонат, команди, футболіст?

— Чемпіонати Англії та Іспанії, команди «Манчестер Сіті», «Ліверпуль», «Реал» і «Барселона». Топових гравців насправді дуже багато, усіх і не перечислити.

— Який період кар’єри згадуєте з особливим задоволенням? Яку команду, може, й гравця виокремите з минувшини?

— Особливо часто згадую період, коли, завдяки запрошенню Анатолія Павловича Пісковця, потрапив до Грузії. Я й мої одноклубники не раз потрапляли на перші шпальти місцевих пабліків. Першолігова «Гагра» завоювала Кубок Грузії! А потім була й участь у Лізі Європи — насправді безцінний досвід. Особливий партнер на полі — Микола Наконечний, з яким я підтримую зв’язок і зараз. Істинний професіонал, він також виступав у Грузії, грав на позиції захисника в «Гагрі».

— Що скажете про нинішній чемпіонат області? Може, й чемпіона передбачите?

— Чемпіонат Київщини був особливо високого рівня завжди. Не в останню чергу тому, що тут виступають багато недавніх професіоналів, і молодь може швидше заявити про себе й зацікавити вищі за рангом клуби. Чемпіонат складний, тепер уже п’ять команд реально претендують на чемпіонство. Як на мене, «Денгофф» має всі шанси виграти сезон 2025/2026 років, але це прогноз і тільки — весною на футбольних аренах області буде насправді спекотно.