Владислав КАТИНОВ: «Хочу почати нову серію» : Київщина футбольна

Владислав КАТИНОВ: «Хочу почати нову серію»

13.11.2025 Київщина футбольна

Рекордсмен серед цьогорічних новачків не зупиниться на досягнутому.

— Були нагоди забити в суботу, Владе? Чому не вийшло?

— Були, ще й хороші моменти були. На жаль, не поталанило з реалізацією — м’яч просто не хотів заходити у ворота. Хоча й суперник десь добре зіграв.

— Що скажете по матчу загалом? Хто був ближчим до виграшу?

— Більшість ігрового часу протистояння було рівним, бойовим. Як на мене, ми навіть ближчими були до перемоги, але не використали своїх шансів.

— На жаль, унікальна серія новачка Ліги Київщини Катинова скінчилась. Орієнтир, історичне досягнення Сергія Третяка, вам уже відомий. Можливо започаткувати новий стрілецький серіал, Владе?

— Так, усі серії колись закінчуються (Катинов, аббсолютний новачок Ліги Київщини, забивав у п’яти попередніх зустрічах — прим.ред.). Звісно, кортить одразу започаткувати й нову серію. Працюватиму над цим особливо ретельно — і на тренуваннях, і в кожному матчі.

— Коли ми спілкувалися вперше, я мало знав про Катинових загалом. Як з`ясувалося, футбол захопив усіх — і вашого батька, і брата! Розкажете більше про сімейну любов до народної гри?

— Це в нас і справді сімейне. Батько стоїть на воротах з шістнадцяти років, а молодший брат поки що грає на район. Усі живемо футболом і всіляко підтримуємо один одного.

— Вам уже вдалося зіграти майже з усіма командами нашої ліги. Виокремите якусь із них?

— ФК «Буча Фортуна» та ФК «Калинівка».

— А хто з гравців, одноклубників і не тільки, викликав підвищений інтерес?

— У «Білгороді» всі різні, але кожний по-справжньому хороший на своїй позиції. Кожний додає команді щось своє, і разом ми творимо сильний і згуртований колектив.

— І про «Білгород». Чому команда, яка гідно змагається з фаворитами впродовж тривалого часу, під кінець опускає руки, пропустивши вдруге? Сили бракує, чи все-таки характеру?

— Думаю, радше не вистачає концентрації в кінцівках ігор. Але ми точно не опускаємо руки, просто іноді емоційно вигораємо. Але й над цим працюємо — і фізично, і психологічно. Найкраща версія «Білгорода» — ще попереду.