Вадим МАНДРІЄВСЬКИЙ: «Біла Церква» на шляху відродження професійного клубу» : Київщина футбольна

Вадим МАНДРІЄВСЬКИЙ: «Біла Церква» на шляху відродження професійного клубу»

05.09.2024 Київщина футбольна

Найавторитетніший місцевий фахівець — про сьогоднішні реалії та перспективи розвитку народної гри в місті.

— Біла Церква в обласному чемпіонаті, либонь, один з основних плюсів для Київщини футбольної. Що скажете?

— Зрозуміло, що участь Білої Церкви в обласному чемпіонаті це значний плюс для Київщини футбольної. Що не кажіть, але місто потужне, найбільше в області. Так, поки що одна команда, однак очевидною є й перспектива. Зауважу, що цей насправді важливий плюс має зворотній напрям. Участь представницької команди міста в обласному чемпіонаті збагачує та сприяє розвитку й футболу Білої Церкви.

— Ви вже не перший рік робите все можливе, аби білоцерківський футбол зайняв належне йому місце в області, в Україні. Чому так важко йде відновлення футбольної потужності найбільшого міста столичного регіону?

— Так, перший етап своєрідного відроджувального проекту припав на 2019-2020 роки. Мені приємно згадувати той період, то були роки піднесення, непоганих і, головне, конкретних справ. ФК «Біла Церква» водночас був представлений в обласній першості й Аматорській лізі України, колективом по-справжньом цікавилося місто, на стадіон повернулися фанати. На жаль, епідемія та війна загальмували, а потім і взагалі призупинили проект. Зараз ми почали своєрідну реанімацію, якщо ситуація поліпшуватиметься, то й наша справа нарешті зрушить з місця.

— Склалося враження, що ви і ваші однодумці тепер мають підтримку спортивних і футбольних лідерів Білої Церкви, хіба не так?

— Доводиться визнати, що Біла Церква потерпає від відсутності традицій меценатства. Не відпрацьована на постійних засадах і реальна співпраця влади та приватних інвесторів. Добре, що саме тепер є позитивні зміни. Відбулася й своєрідна трансформація зусиль. Якщо минулого сезону команда міста опиралася на один колектив, то цьогоріч, з ініціативи Володимира Вовкотруба, сформовано збірну громади, яка об’єднала вихованців і «Зміни», і «Росі», й «Арсенала», й інших клубів. Потенціал є, ми відчуваємо підтримку влади, спортивних і футбольних лідерів міста. Працювати стало цікавіше, поява «Юр’єва» відродила надію.

— Проблема, яку мені важко зрозуміти. Місто має потужну мережу дитячо-юнацьких шкіл і закладів. Щороку місцеві тренери випускають, либонь, сотню 17-річних футболістів. Але де вони? Тільки цьогоріч юнь з’явилася в основній аматорській команді Білої Церкви — нарешті. Однак де хлопці, що закінчили навчання два-три роки тому?

— Молодих обдарувань у Білій Церкві ніколи не бракувало. Біда в іншому — відсутність загальноміської представницької команди хорошого рівня. Вихованці білоцерківських шкіл уже звикли шукати футбольного щастя в інших регіонах. Однак зараз десь півтора десятка зовсім юних хлопців тренуються в «Юр’єві». Буде команда, на область чи в Аматорській лізі, вона матиме серйозне підкріплення доморощеними талантами. Це перша сходинка до структурності клубу, до системності в білоцерківському футболі. Хоча місту бракує сучасної футбольної інфраструктури. Стадіон «Зміни» — один, і він також уже значною мірою застарів.

— Вадиме Левковичу, ви маєте великий фаховий досвід, зокрема й роботи в УПЛ. Як оціните наш чемпіонат, організацію, рівень, перспективи, проблеми?

— Мені ще рано вдаватися до категоричних оцінок і висновків, я щойно долучився до Чемпіонату Київщини. Скажу лишень, що організація турніру, поля й команди насправді багатообіцяльні. Як на мене, Аматорська ліга України та Ліга Київщини — приблизно однакові за рівнем.

— «Юр’їв» переслідує турнірну мету? Яку?

— Хлопці й команда мусять набиратися досвіду, поступово рухатися вперед. Про призи й медалі говорити не буду — не на часі. Але головне наше прагнення — відродити професійний клуб і футбол у Білій Церкві. Мріємо про це й наближаємося до мети.

— Пригадаєте свій прихід у футбол? Де це відбулося, хто був першим тренером, які досягнення мали?

— Я з тих років, на межі двох епох, союзної та національної, коли місто пишалося професійним клубом «Динамо» (Біла Церква), коли плідно працював аматорський клуб «Промінь», коли футбол у місті виводив на високий рівень Максим Малін, мій перший тренер. Два роки в Німеччині примножили мої знання й бажання стати професійним фахівцем, до тренерського ремесла я почав схилятися ще 26-річним. А далі було всілякого. Біла Церква — це моє все, найрідніше, організувати й зробити максимум для повноцінного розвитку професійного клубу саме тут, особливо важливо.