Улюбленець Його Величності Випадку : Київщина футбольна

Улюбленець Його Величності Випадку

24.04.2016 Київщина футбольна

Андрій Андрійович ЗВЄРЄВ (25.10.1956, Павлоград Дніпропетровської області). Перший тренер — В.І.Стоян. Команди: «Комунарець» (Комунарськ), «Торгмаш» (Бровари), «Будівельник» (Бровари). Асистент арбітра ФІФА. Арбітр національної категорії. Перший наставник — М.М.Кирсанов. Працював на десяти міжнародних і 91 вищоліговому матчі. Асистент арбітра фінального матчу Кубка країни-2004. Найкращий асистент арбітра України 2004 року (версія газети «Команда»).

Улюбленець Його Величності Випадку Юні роки він присвятив легкій атлетиці, хоча взагалі був різностороннім спортсменом. А до футболу долучився випадково. Приїхавши за інститутським розподілом до нинішнього Алчевська, надибав там непогану команду «Комунарець» з Анатолієм Волобуєвим у складі та Валерієм Стояном на тренерському містку — і потрапив у полон до народної гри назавжди.

Зовсім випадково Звєрєв став і мешканцем пристоличних Броварів. Завершивши строкову службу в Радянській Армії, демобілізований офіцер з цивільною спеціальністю інженера-будівельника твердо вирішив осісти поближче до Києва і, розгорнувши в готельному номері наспіх придбану в кіоску «Союздруку» мапу Київської області, визначив своїм місцем проживання Бровари…

Можливо, Андрієві Звєрєву просто поталанило, хоча я схильний вважати, що Його Величність Випадок виявився прихильним до нього як до небайдужої і порядної людини, коли подарував близьке знайомство з авторитетним броварським тренером Володимиром Подзигуном і відомим у Київській області арбітром Володимиром Соковим. Перший запросив колишнього павлоградця до команди, а другий — порадив зайнятись арбітражем. Стати великим футболістом 28-річному гравцеві не судилося, зате кар`єра служителя футбольної Феміди відкривала чіткі перспективи.

1992 року Звєрєв спробував сили в національній перехідній лізі, ще за два роки — в другій, а з 1998 по 2004-й включно провів 91 вищоліговий матч у статусі помічника арбітра. Цікаво, що найпам`ятніші поєдинки: «Прикарпаття» — «Металург» (Донецьк), який започаткував елітну кар`єру 41-річного арбітра з Броварів 29 березня 1998 року, та «Металіст» — «Чорноморець», що відбувся 5 грудня 2004 року і став його «лебединою піснею» в арбітражі, завершилися перемогами гостей з мінімальним рахунком 1:0…

Улюбленець Його Величності Випадку Особливою сторінкою в яскравій футбольній біографії Андрія Звєрєва зазначена більш як трирічна, з лютого 1999 року по листопад 2002-го, робота в Комітеті арбітрів ФФУ на посаді генерального секретаря. Працювати під безпосереднім керівництвом емоційного і вимогливого Сергія Татуляна фахівцеві з двома дипломами — Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту та Київського інфізу — було неймовірно важко, зате неабияк цікаво. Постійно — в епіцентрі подій, повсякчас — на лінії вогню! На цей період припав і дебют на міжнародній арені. До кінця активної кар`єри Звєрєв узяв участь в десяти міжнародних зустрічах, відпрацювавши, зокрема, в болгарській Враці, грузинському Тбілісі та німецькому Мюнхені. Фото з чисельних мандрівок і досі навертають Андрія до часів арбітражної лихоманки…

Він ніколи не буває байдужим, інертним і не ховається за чужими спинами. Коли «вибухнув» Чорнобиль, екс-офіцер опинився серед ліквідаторів аварії не випадково, а за рідкісним для нинішніх часів принципом «якщо не я, то хто?». Та Звєрєв не схильний героїзувати свій патріотичний ентузіазм, як і ніколи не виокремлює свої досягнення в арбітражі, відбуваючись жартівливою відмовкою на кшталт «я ж холостяк, мені більше нічим клопотатися». Так він пояснює і безкорисливі поради арбітрам-землякам і колишнім партнерам, яким обов`язково телефонує ледь не після кожної футбольної телетрансляції, переживаючи кожний їхній промах, як свій, і радіючи їхнім успіхам, як своїм…

Улюбленець Його Величності Випадку А найбільший фаховий успіх арбітра Звєрєва випав на 30 травня 2004 року, коли він у парі з киянином Миколою Даневичем асистував Сергієві Шебеку на фінальному матчі Кубка країни «Шахтар» (Донецьк) — «Дніпро» (Дніпропетровськ). Хоча й тоді, як стверджує сам Андрій Андрійович, його долю визначив випадок: якби фіналістом стало київське «Динамо», щасливий квиток дістався б комусь іншому. Наче так, і далеко не завжди справедливо, траплялося в минулі роки, коли «блакитно-білі» виступали на фінальній стадії майже безперервно, позбавляючи права проводити фінальну зустріч усім арбітрам із столичного регіону…

Дивовижно, проте від Звєрєва ніколи не почути нарікань на лиху долю. Він завжди в русі, завжди активно працює: інспектором фубтольних матчів, у Комітеті арбітрів КОФФ, у дитячій команді, бодай у баскетболі чи настільному тенісі, але завантажений по вінця! До рідної обласної федерації вривається, немов весняний вітер, з незмінно жартівливим «Пробігав повз, аж глянь — вогник, дай, думаю, забіжу». І має право!..

(З ІСТОРИЧНОГО ЦИКЛУ «ПЕРША СОТНЯ КИЇВЩИНИ ФУТБОЛЬНОЇ»)