Творець легендарного «Борисфена»

Дмитро Іванович ЗЛОБЕНКО (30.03.1961, Кіровоградська область — 27.03.2013, Київ). Засновник і президент ФК «Борисфен» (Бориспіль). Перший віце-президент найпершого складу Професіональної футбольної ліги України.

Його батько був авторитетним радянським геологом, і син також обрав цю неспокійну професію. Однак часи змінилися, велика країна наказала довго жити, а колись особливо шанована та потрібна народному господарству галузь розвалилася, опинившись на задвірках загальних інтересів. Дмитро Злобенко, згуртувавши загін однодумців, подався в підприємництво. А зібравши певний капітал, спробував обернути в реальність дитячу мрію про великий футбол…

Так і виник футбольний клуб, який впродовж наступних півтора десятка літ був одним з найпопулярніших у країні, незалежно від статусу та місця в турнірному реєстрі. «Борисфен» базувався в Борисполі, але представляв на початку своєї історії Миронівку. Бориспіль був основною зоною бізнесових інтересів підприємницької команди Злобенка. До того ж саме там працював ініціативний і завзятий очільник міськрайонної організації спортивного товариства «Колос» Микола Костянець, який доглядав чудовий однойменний стадіон. А Миронівка, завдяки старанням Володимира Коломійця, мала команду перехідної національної ліги. Оскільки борисфенівці не хотіли марнувати час, прагнучи за два-три сезони дістатися національної футбольної еліти, то й об`єднання двох колективів стало реальністю доволі швидко, хоча й після складних переговорів.

Злобенко заручився підтримкою не тільки української, а й обласної федерації. Це був точний і далекоглядний задум, адже багато подібних проектів так і не було реалізовано сповна, бо ініціатори зазнали дошкульних ударів у спину. Натомість честолюбні новачки підняли планку найсерйозніших намірів одразу на високий рівень, долучивши до справи, хай і в різних іпостасях, таких авторитетних і широко знаних у вітчизняному футболі людей, як Євген Котельников, Олег Базилевич, Володимир Мунтян, Михайло Ошемков, Віктор Колотов, Анатолій Дем`яненко, Іван Терлецький, Микола Кирсанов, Петро Безносенко та інші…

Показово, що саме під нову команду влітку 1993 року розширили другу національну лігу, бо «Нива-Борисфен» фінішувала «четвертою-зайвою» в перехідній. Однак далі все пішло за планом: виграш друголігового турніру, призове друге місце в першій лізі, четверта позиція серед еліти в прем`єрному сезоні, амбіції на вагу чемпіонства в наступному. Борисфенівська дружина повинна була зійти на п`єдестал уже 1998 року. Повинна була, але так і не зійшла — вищоліговий шлях продовжив один ЦСКА…

Сьогодні мало хто пам`ятає, що у важкому 1993 році чимало майбутніх зірок київського «Динамо», зокрема й легендарні Олександр Шовковський та Владислав Ващук, були гравцями «Борисфена» і саме цей колектив представляли в українських збірних. І саме бориспільський клуб фінансував  міжнародні виступи національної та олімпійської команд у Сполучених Штатах Америки та в Іспанії.

Ця подробиця важлива для усвідомлення реальних можливостей Дмитра Злобенка та його фірми «Геотон» у молодій країні, якій бракувало не стільки коштів, скільки правдивих патріотів, готових не словами, а конкретними справами розвивати футбол. Не дивно, що для президента клубу-дебютанта вільно розчинялися двері будь-яких офіційних кабінетів. І взимку, 1994-1995 років, «Борисфен» об`єднався з ЦСКА, перебравшись до столиці, ще за рік Злобенко став першим віце-президентом у щойно створеній ПФЛ, а на початку літа 1997 року амбітний колектив вирушив на передсезонний австрійський збір під проводом іменитого Бернда Штанге та з Андрієм Полуніним і Віктором Скрипником у складі.

Це був справжній виклик Україні футбольній і по-суті цілком реальна чемпіонська заявка. Пригадую, як ми, працівники та симпатики честолюбного клубу, — Терлецький, Віталій Шаличев, Юрій Карман, Микола Бочок, Юрій Сай, ще хтось — ледь не до півночі сиділи в парку поблизу метро «Лісова» після історичної, бо першої та останньої одночасно, прес-конференції німецького тренера борисфенівської команди, намагаючись заглянути в майбутнє вітчизняного футболу, яке могло різко змінитися з появою ще одного (після «Шахтаря») клубу, спроможного реально стати на прю з київським «Динамо»…

Однак похмілля виявилося гірким. Завтра на засіданні ПФЛ Дмитро Злобенко не з`явився взагалі, а Ігоря Ковалевича на трибуні по-солдатському безцеремонно заступив армійський менеджер Віктор Додонов, який заявив, що ЦСКА розірвав угоду з «Борисфеном» і надалі самостійно виступатиме в елітному дивізіоні. Так український футбол силоміць пригальмували принаймні на десяток років у розвитку…

Злобенко так і не вийшов на люди після шокової розправи. Подейкували, що він важко оговтувався від того, що відбулося. Пліткували, що перебрався чи то до Австрії, чи то до Росії. Бізнес поступово хирів, учорашні друзі полишили його, не все гаразд було в сім`ї, а спроби повернутися до спорту завдяки підтримці впливового Равіля Сафіулліна (зокрема, подейкували про альянс із спортивним товариством «Колос») реального виходу так і не дістали. Він і відійшов за межу майже не помітно: про смерть свого колишнього віце-президента не повідомила навіть ПФЛ, та й колишні партнери дізналися про це хіба що за два тижні…

Дмитро Злобенко, як і личить справжньому геологові, постійно був у пошуках нових відкриттів і нових вражень. Таким і запам’ятався він борисфенівцям — як тоді, у квітні 1996 року, коли сміливо та впевнено перебрав од пілота штурвал літака, аби швидше доставити нас до Кишинева, на матч жовто-блакитних з молдованами…

(З ІСТОРИЧНОГО ЦИКЛУ «ПЕРША СОТНЯ КИЇВЩИНИ ФУТБОЛЬНОЇ»)

© Будь-яке копiювання чи наступне поширення iнформацiї лише за наявності гіперпосилання на koff.org.ua

Рубрика: Новини, Україна
Теги: Борисфен Бориспіль, Дмитро Злобенко, Київщина футбольна, Перша сотня Київщини футбольної