Судив фінал Кубка Монголії : Київщина футбольна

Судив фінал Кубка Монголії

27.04.2016 Київщина футбольна

Віктор Петрович ЗАСУХА (13.09.1948, Митниця Васильківського району). Перший тренер — А.І.Афанасьєв. Команди: ФК «Митниця», «Холодильник» (Васильків), «Рефрижератор» (Фастів). Арбітр національної категорії. Перший наставник — М.М.Балакін. Працював асистентом арбітра на шістнадцяти вищолігових матчах.

Судив фінал Кубка Монголії Народився він у багатодітній сім`ї — брат і восьмеро сестер, і, може, саме з цієї причини дитинство та юність провів у важкій праці. Однак навіть за таких умов рідкісне дозвілля сільського хлопчака було повністю віддане футболові. На тренування до райцентру Вітя Засуха не їздив і не ходив — він бігав: вісім кілометрів туди і стільки ж назад плюс інтенсивне заняття з ровесниками, після якого зазвичай був матч — товариський або внутрікомандна «двосторонка». Васильківський тренер Анатолій Іванович Афанасьєв, який прославився «золотим дуплетом» очолюваного ним «Холодильника» в обласному чемпіонаті на зламі шістдесятих і сімдесятих років, нахвалитися старанним вихованцем не міг. Але й гадки не мав, що насправді готує не футболіста, а легкоатлета…

Домашні загартування бігом далися взнаки, коли Засуха став студентом престижного за радянських часів Московського енергетичного інституту. Там його й помітили союзні фахівці — в особливо популярних легкоатлетичних естафетах, і навіть запросили до молодіжної збірної країни. Так юнак із Митниці, до нестями закоханий у футбол, істинними кумирами якого були Андрій Біба, Володимир Мунтян і Євген Рудаков, опинився в доволі тісному колі бігунів-стайєрів і марафонців. Його легкоатлетичний актив становлять п`ять марафонських забігів, зокрема й винятково складні — калінінградський і ташкентський, а також чемпіонські титули та довга низка медалей і призів на 20-кілометровій дистанції та в комплексних змаганнях «Готовий до праці і оборони»…

І все-таки футбол не відпустив, подужавши й успішну для Віктора Засухи легку атлетику. 26-річним його покликав до легендарного «Рефрижератора» титулований Віктор Жилін. А вже там, хіба що зрідка потрапляючи до першої команди, кмітливий і допитливий смаглявець чимось привернув увагу найпершого українського судді міжнародної категорії Миколи Балакіна. Дивовижно, та Метр узяв його під своє крило і по-батьківськи турботливо вивів на широку дорогу футбольного арбітражу.

1979 року митницький симпатик народної гри вдало пройшов тестування на всесоюзних зборах молодих арбітрів і вже з наступного сезону почав працювати на матчах другої союзної ліги. Не виключено, що його фаховий шлях нагору був би значно швидшим і більш подійовим, однак у 1983-1984 роках український енергетик з дипломом авторитетного московського вузу допомагав монгольським колегам електрифікувати специфічну соціалістичну країну, що розвивалася значно повільніше, ніж кортіло комуністичним вождям. Але й там, здавалося, за обочиною футбольного життя, Віктор Засуха не забував удосконалювати майстерність арбітра. Він проводив матчі за участю радянських спеціалістів і так звані міжнародні, а вершиною зарубіжного відрізку його життя став арбітраж фінального матчу Кубка Монголії! Тож додому енергетик і футбольний суддя за сумісництвом привіз не лише різноманітні спогади і непересічні державні нагороди дружньої країни, а й спеціальне послання улан-баторського посольства до всесоюзної федерації з рекомендацією раціональніше та з користю для справи використовувати досвід і знання арбітра Віктора Засухи.

На зорі національних чемпіонатів України йому вже перевалило за сорок. Вік і хвороби, спричинені й активною легкоатлетичною кар`єрою, часто-густо позбавляли сповненого наснагою служителя футбольної Феміди з Київщини можливості виконувати улюблену роботу. Нестерпно боліла нога, усе частіше нагадували про себе серце та судини. І все-таки він залишався в строю впродовж семи повноцінних сезонів, якісно реферуючи календарні та кубкові матчі будь-якого рангу.

Винятковою гордістю Віктора Петровича Засухи стали шістнадцять вищолігових поєдинків, які він провів у статусі асистента арбітра. Вищолігова прем`єра відбулася 18 березня 1992 року на зустрічі «Нафтовик» (Охтирка) — «Буковина» (Чернівці), коли партнерами дебютанта були Анатолій Арановський і Валерій Баглай. А в останньому вищоліговому матчі — «Зоря» (Луганськ) проти «Ниви» (Вінниця) 13 червня 1996 року — наш земляк асистував Вікторові Догадайлу.

Однак і поклавши суддівський свисток до схованки, Віктор Засуха футболу не полишив: більше восьми років працював першим заступником голови і виконавчим директором Київської обласної федерації футболу, доклавши й свою лепту до розвитку народної гри в столичному регіоні. А потім — стояв біля витоків Дитячо-юнацької футбольної ліги Київщини, працював інспектором на матчах і турнірах різного рангу. Тепер активний пенсіонер обмежується хіба що переглядом футбольних трансляцій, однак залишаючись завжди в курсі всіх подій, що відбуваються в улюбленій справі життя.

(З ІСТОРИЧНОГО ЦИКЛУ «ПЕРША СОТНЯ КИЇВЩИНИ ФУТБОЛЬНОЇ»)