Штурмовик Олександр Бондаренко : Київщина футбольна

Штурмовик Олександр Бондаренко

03.06.2014 Київщина футбольна

Він увірвався до Київщини футбольної, як свіжий літній вітер, і одразу ж став загальним улюбленцем. З ФК «Путрівка» Бондаренко завоював обласну бронзу та диплом кубкового фіналіста, а в «Колосі» дебютував низкою забитих м’ячів.

— У тебе дивовижний стрілецький показник — пересічно гол щоматчу. Такого результату в історії чемпіонатів Київщини не має ніхто інший…

— Прагну забивати завжди, бо це мій основний футбольний фах. А складається поки що все гаразд насамперед тому, що маю виняткових партнерів. Вони все роблять чудово, мені нічого іншого й не залишається, як забивати.

— Дехто з них тобі й раніше був добре знайомий, приміром Ярослав Вишняк.

— Вишняка знаю не лише по спільній роботі в Путрівці, якщо саме це маєте на увазі. Ми були одноклубниками в «Оболоні». Там, до речі, познайомився також з Ятленком і Зуєвичем. Однак виокремлювати когось з партнерів не вважаю за потрібне. «Колос» передусім — це здоровий і згуртований колектив. У цьому й сила наша.

— У ФК «Путрівка» було по-іншому?

— Ні. Враження від путрівської команди також хороші.

— Ти не граєш уже певний час, за тобою, схоже, знудьгувалися і партнери, і симпатики Київщини футбольної.

— Якщо так, то приємно… Але ще краще почуватимуся, коли повернуся на поле. На жаль, доводиться дещо перепочити. Можливо, ще тижнів зо два. Травма була доволі неприємною, лікарі застерегли від будь-яких навантажень, прописали цілковитий спокій. Зараз уже поступово повертаюся до робочого ритму.

— За командою скучив?

— Я намагався відвідувати всі домашні матчі, навіть їздив на Чернігівщину, на прем’єру з «Єдністю» в аматорському чемпіонаті країни. Переживав за команду гостріше, аніж коли сам у грі.

— Гра давно увійшла в твоє життя. А де пізнавав ази футболу?

— У столичній ДЮСШ-15, під наглядом авторитетного тренера Олександра Михайловича Пасєки. До речі, разом зі своїм нинішнім конкурентом у гонці снайперів Олександром Петруком. А взагалі, вважаю себе оболонцем. Грав за команду до розвалу клубу, спробував сили серед еліти, пізніше перебрався до Угорщини, де скуштував легіонерського хліба в другому за рангом дивізіоні.

— Як тобі чемпіонат Київської області?

— Не сприймайте це як черговий комплімент, а як констатацію факту: дуже хороший рівень. Достатньо подивитися на гучні імена вчорашніх професіоналів… Друга національна ліга про такі матчі, в основному, мріє.

— Хто з опонентів справив особливе враження?

— За першими матчами — ФК «Буча». Бойова, комбінаційна гра, добре організована, завзяті й технічні хлопці…

— А що дає вам аматорський чемпіонат України?

— Конче потрібну в спортивному житті різноманітність. І, звичайно, це новий виклик для «Колоса».

— Тебе називають футбольним штурмовиком…

— Так і є, бо ніколи не цураюся силової боротьби, а гра в повітрі — взагалі моя стихія.

— Маєш професію?

— Так, я за освітою — економіст, бухгалтерська справа, однак за фахом поки що не працюю, бо мрію і прагну повернутися до професіонального футболу. Вірю, що свого останнього слова в народній грі ще не сказав.

— Чим займаєшся у вільний від футболу час?

— Музика, інтернет, активне дозвілля, подеколи — риболовля… А взагалі, намагаюся допомагати рідним у Новосілках. Неодружений, якщо й це когось цікавить… Однак футбол — основна справа мого життя.