Руслан ЛИТВИНЕНКО: «Ми спроможні робити висновки»

Організатор аматорів з Лосятина вірить в майбутнє колективу.

 

— Вітання, Руслане!

— Вітаю.

— Лосятин дістався проміжного фінішу в обласних турнірах. Я сподіваюся, далі буде?

— Ми також сподіваємося, що далі буде. В усякому разі, докладемо задля цього максимум зусиль узимку. Восени доводилося чути багато різних припущень, не завжди толерантних, але наша команда нікого не підвела й зіграла всю офіційну програму повністю.

— Перший млинець вийшов глевким, — каже народна мудрість, і це повною мірою стосується вашої команди. Що скажете про прем’єру, чому не вдалося домогтися більшого?

— Перший млинець і справді вийшов глевким, і тут немає сенсу щось приховувати. Ми зіткнулися з обмеженнями фінансового характеру, певними організаційними збоями та, звісно, загальною важкою ситуацією в Україні. Але команда працює, робить висновки, і я впевнений, що має потенціал.

— Я мав змогу бачити кілька ваших виступів, у цілому чи частково, і загалом, як для абсолютного  дебютанта, вони були не найгіршими. Які матчі виділите, де були близькими до сенсації, де, навпаки, безнадійними — і чому?

— Як на цілковитого дебютанта, ми й справді провели кілька доволі пристойних матчів. Мова передусім про поєдинки з бучанцями та білогородцями — тоді «Колос» був максимально близьким до сенсації. Наша команда зіграла дисципліновано, мала моменти й тримала хороший темп. Було помітно, що хлопці насправді спроможні боротися. Найгіршим виявився матч з «Денгоффом».

— Осібно поговоримо про виїзд до Денихівки, з історичним антирекордом обласного чемпіонату. Що трапилося в той злощасний день?

— Так, тоді ми програли ще до стартового свистка. Не було ні ритму, ні потрібної концентрації, ні реалізації передматчевого плану. Чому? На команді сильно позначилися загальна ситуація та фінансові труднощі. Це далося взнаки як на підготовці, так і на складі команди — ми виїхали до Денихівки фактично з мінімально допустимою кількістю виконавців.

— Як збирали команду, на кого зробили ставку і чому вона не виправдала себе?

— Нинішню команду формували на базі колективу, який уже не перший рік виступає в офіційних районних змаганнях. Сказати, що ставка не виправдала себе, — некоректно. Бодай тому, що існують організаційні проблеми та певні моменти, котрі потребують доопрацювання. І все-таки, попри складну ситуацію та обмежені ресурси, ми робимо висновки й рухаємося вперед. Надалі плануємо точково підсилювати склад і покращувати організацію справи.

— Кого з футболістів готові похвалити, а хто розчарував вас повністю?

— Можу відзначити багатьох хлопців, які стабільно тримали рівень, не боялися брати відповідальність на себе й додавали від матчу до матчу. На жаль, є й ті, хто розчарував, — ігровою нестабільністю чи ставленням до команди. Вибачте, однак обійдуся без персональних оцінок і прізвищ — усі знають свої проблеми, і ми вже працюємо над тим, аби уникнути чогось подібного наступного року.

— І давайте знайомитися ближче. Звідки родом Руслан Литвиненко, як опинився у футболі, ким і де грав, хто тренував вас?

— Тут усе просто. Футболом цікавився змалку, грав за рідне село Лосятин на позиції воротаря. Та й зараз майже нічого не змінилося, бо час од часу ще виходжу на поле як гравець. Але тепер уже маю більше відповідальності за долю команди.

— Які ваші футбольні уподобання — чемпіонат, команда, гравець?

— Чемпіонат, мабуть, АПЛ, команда — «Реал» (Мадрид), гравець — Нойєр.

— Скажіть чесно, Лосятин з часом спроможний стати призером обласного рівня? Що для цього потрібно зробити?

— У футболі й справді все можливо. Що потрібно? Час, досвід, реальна підтримка та фінансова стабільність.

© Будь-яке копiювання чи наступне поширення iнформацiї лише за наявності гіперпосилання на koff.org.ua

Рубрика: Новини, Чемпіонат
Теги: КОАФ, Київщина футбольна, Колос Лосятин, Руслан Литвиненко, Чемпіонат Київщини