Розчарування з оптимізмом : Київщина футбольна

Розчарування з оптимізмом

28.09.2015 Київщина футбольна

Збірна Київської області вибула з Кубка регіонів ФФУ, хоча й не програла жодного матчу.

До Плисок наші футболісти добиралися п’ять годин і вийшли на поле з півгодинним запізненням, устигнувши хіба що розім’ятися. Чернігівці, треба віддати їм належне, терпляче очікували на стартовий свисток, як і ми, до слова, за схожої ситуації в Шкарівці тиждень тому.

Сергій Ковальчук і Олег Сокирка вдалися до кадрових змін у захисті, ретельно проаналізувавши перипетії першого матчу. Звичну для себе позицію правого захисника зайняв Масюк, а Вдовика перебрався на протилежний фланг, замінивши на ньому Коваля, який натомість утворив дует центральних оборонців з Квашею. І Вієра залишився в запасі. Середня ланка з трьома технічними та мобільними виконавцями на центральній осі, а також висунутий вперед нападник таранного типу Петрук зберегли свої ролі тижневої давнини.

Наша команда почала матч так, наче це вона чекала суперника з обтяжливих мандрів безпосередньо на місці, а не навпаки. Куроченко та Скороход на флангах нагадували швидкісні ракети, а Здебський і Мельник, активно підтримувані опорником Войтенком, безапеляційно домінували в центрі поля. Зважаючи на це, логічним став і швидкий гол збірної Київщини. На восьмій хвилині гості заробили штрафний з умовної позиції лівого півсереднього метрів за вісімнадцять від воріт. Біля м’яча зібралися півколом Войтенко, Мельник і Здебський, але несподівано для всіх — лівою ногою в ближній верхній кут — шкіряного відправив Коваль.

Невдача чернігівців якщо й не шокувала, то здивувала — це точно. Вони знітилися і почали хаотично відбиватися з усіх сил. За цей період хлопці з Київщини могли й подвоїти результат. Скороход, який час од часу змінювався місцями з Куроченком, атакував з правого флангу насправді гостро, але м’яч пролетів повз дальній кут воріт. У ці хвилини зрозуміти, як і завдяки чому господарі можуть відігратися, було взагалі неможливо. Та чернігівці відігрались уже на п’ятнадцятій хвилині, скориставшись елементарною неузгодженістю захисників на лівому фланзі. На жаль, не виручив у цьому моменті й Полозенко, якого за весь довгий матч по-праву можна вважати героєм.

1:1 — і гра пішла на зустрічних курсах. Ніхто не хотів поступатися! Однак у збірної Чернігівської області й надалі майже ніщо не складалося в цілісний командний маневр. А тим часом ледь не кожний наступальний порив наших земляків приховував істотну загрозу воротам господарів поля. Петрук тримав у напруженні захист, активно виборюючи м’яч, а партнери, на відміну від поєдинку в Шкарівці, свідомо допомагали йому, виграючи, як правило, підбори. Ковальчук і Сокирка промовисто засвідчили, що таки вміють робити правильні висновки з учорашніх помилок, і цілісність тактичних ланок витримувалась упродовж усього матчу. Команда майже не допускала зловісних розривів між лініями. Величезний обсяг роботи на центральній осі здійснювали Войтенко та Здебський, постійно загострював ігрову ситуацію Мельник. Шкода лишень, що вимушені заміни травмованих Коваля та Вієри змусили колектив перегрупуватися безпосередньо на марші, хоча Бакалейко та Вдовика з новими обов’язками справилися сповна. Вдовика змістився до центру, а Бакалейко зайняв позицію лівого захисника…

Прикро, та матеріалізувати в гол бодай одну з чисельних нагод нам не вдалося. Приміром, уже в компенсований час Макаров тричі торпедував оборону суперника швидкісними ривками на вільне місце, але завершальним ударам центрфорварда забракло влучності. Та й два затяжні рейди «залізного» стопера Кваші до чужих воріт здійняли на ноги весь стадіон. На тлі цілковитої самовіддачі, що її демонстрували гості, чернігівці з кожною хвилиною все помітніше здавали фізично. Таки важко змагатися з опонентом, який переважає тебе безпосередньо в грі! Додатковий час господарі поля відзначили лише двома-трьома контрвипадами з натяком на загрозу, а в останньому екстра-таймі взагалі не з’являлися поблизу чужих воріт. Показово, що молодий столичний арбітр, який до того принаймні в двох випадках не призначив очевидні штрафні на користь гостей за безпосередньої близькості від карної зони чернігівців, не продовжив ігровий час бодай на секунду компенсованого, хоча вимушених зупинок у грі було вдосталь…

Післяматчеву серію пенальті ми почали феєрично. Почергово забили четверо, до того ж Полозенко не просто змусив капітулювати голкіпера суперників, а й сам відбив його удар! Від загальної перемоги збірну Київської області відділяв один точний постріл. На жаль, досвідчений Мельник схибив, а вже пізніше далися взнаки знервованість і втома молодих Ващенка та Скорохода…

Збірна Київщини вибула з боротьби, не програвши жодного разу. Загальне розчарування було воістину величезним. Однак соромитися нам нічого. По-перше, саме команда столичного регіону виявилася кращою безпосередньо в грі, надто — на стадіоні в Плисках. А по-друге, це наша збірна, сформована на базі першолігового «Граніта» з органічним доповненням гравців «Інтеграла», «Зорі», «Зміни» та «Діназа», підтвердила насправді високий рівень Київщини футбольної. Бо якщо представники першолігових команд області спроможні на рівних змагатися з флагманом обласного футболу, який до того ж є незмінним учасником національного чемпіонату аматорів і має досвід виступів у Кубку регіонів УЄФА, то кращої характеристики нашому футбольному господарству й вигадати важко. Не забуваймо і про те, що майже всі футболісти Київщини — це місцеві вихованці, тоді як основу збірної Чернігівської області становлять виключно кияни та житомиряни, котрі, до речі, пройшли багаторічний вишкіл у чемпіонаті столичного регіону, де багато років грав і працював ще й тренер Костянтин Сахаров…

КУБОК РЕГІОНІВ ФФУ. СТАРТОВИЙ РАУНД. ПОВТОРНИЙ МАТЧ

ЗБІРНА ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ — ЗБІРНА КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ — 1:1 (Зенченко, 15 — Коваль, 8), серія пенальті — 5:4.

ЗБІРНА КИЇВЩИНИ: Полозенко — Масюк, Коваль (Вієра; Бакалейко), Кваша, Вдовика — Куроченко (Ващенко), Войтенко-к, Здебський, Мельник, Скороход — Петрук (Макаров).