Празька осінь : Київщина футбольна

Празька осінь

07.09.2011 Київщина футбольна

Українці програли чехам з розгромним рахунком. Ми вже поступалися суперникові, пропускаючи чотири «сухі» м`ячі. І в контрольному поєдинку, і навіть на мундіалі. Однак тоді ми мали справу з хорватами, котрі презентували чи не найперспективнішу команду в Європі, та з іспанцями, котрі стояли на порозі своїх найгучніших перемог.

Однак чехи, за всієї поваги до цієї насправді великої футбольної нації, чимось особливим не вражають і навряд чи стануть героями футбольного світу в найближчі кілька років.

Такі поразки і від таких опонентів зазвичай пригнічують і можуть деморалізувати будь-який колектив.

Саме цього я й боюся найбільше.

Але, за великим рахунком, нічого катастрофічного в осінній Празі не відбулося. Про ситуацію, в якій опинилися жовто-блакитні зі злої волі політиканів від футболу, мій читач знає достеменно, тому й розуміє, що наївно чекати насправді злагодженої та цілісної командної гри в особливо складний період укомплектування колективу.

А в чеській столиці до того ж українці натрапили не на свій день. Трапляється таке й на футбольному полі. Буквально все, починаючи з першої передачі м`яча і першої позиційної помилки, що спричинила пенальті в наші ворота, було проти нас і виявилося в підсумку фатальним.

Я вже був свідком чогось подібного за сумних часів експериментатора Буряка в холодній і негостинній Констанці, коли румуни збиткувалися над українцями ледь не в кожному ігровому епізоді. І знаю, як важко відходили від того психологічного нокдауну Воронін, який дебютував у національній команді, Ребров і Тимощук.

Однак румуни після локального тріумфу в березні 2002 року нічого воістину вагомого так і не досягли. А українець Шевченко отримав «Золотий м`яч» найкращого футболіста Європи і разом з унікальною за згуртованістю національною дружиною під проводом Блохіна вийшов до чвертьфіналу чемпіонату світу.

Я не закликаю українців уподоблюватися страусам. Наші футбольні справи кепські, сперечатися щодо цього взагалі безглуздо. Але Блохін і його команда в широкому розумінні цього слова винна в цьому насправді найменше. Тому дайте їй нормально працювати в обраному руслі й боронь, Боже, нас усіх від властивих українцям шарахань з одних крайнощів у другі та ненажерливого самоїдства.

Краще порадіймо за нідерландців, які виграли свій відбір легко та невимушено й приїдуть до нас наступного літа в товариство німців і решти добірного футбольного люду, аби потішити світ яскравою грою.

Чехія — Україна — 4:0 (Кадлець, 3, пн, 12, Резек, 47, Коларж, 51).

Чехія: Дробни, Поспєх (Селассі, 60), Сивок, Кадлець, Пуділ, Гюбшманн, Плашил, Піларж, Коларж (Вацек, 68), Резек, Пекгарт (Лафата, 58). Тренер Білек.

Україна: Дикань, Бутко, Кучер, Кривцов, Шевчук (Федецький, 76), Ярмоленко (Калиниченко, 85), Тимощук, Гай (Ракицький, 46), Коноплянка (Воронін, 52), Милевський (Селезньов, 57), Девич (Шиндер, 80). Тренер Блохін.

Валерій ВАЛЕРКО, «КП»