Підсумки сезону: «Арсенал-2» (Біла Церква) : Київщина футбольна

Підсумки сезону: «Арсенал-2» (Біла Церква)

26.11.2013 Київщина футбольна

Резервісти професіонального «Арсеналу» посіли останнє, п`ятнадцяте місце в обласній вищій лізі, так і не здобувши жодного турнірного пункту.

«Арсенал-2» мав стати своєрідним джокером обласної федерації. Команду створювали як найближчий резерв професіонального клубу. Задум очільників обласного футболу був благородним: перспективна білоцерківська молодь мала гартуватися в горнилі достатньо конкурентоспроможного чемпіонату аматорів, як це було колись з легендарним «Борисфеном», а поряд з нею набували б оптимальної змагальної практики й так звані другі номери головного «Арсеналу».

Однак є задум і має бути його реалізація. Шкода, проте з реалізацією не склалося. «Арсенал-2» став для складного взагалі білоцерківського футбольного товариства небажаним проектом. Найпотужніше обласне місто, багате на футбольні школи й особливо багате на тих, хто вважає себе фахівцем, не побачивши для себе практичної вигоди з нав`язаного йому нововведення, взялося саботажувати задум обласної федерації та нового керівництва професіонального «Арсеналу», і домоглося в цьому виняткового успіху.

«Арсенал-2» зіграв у чемпіонаті Київської області тринадцять першоколових матчів. А насправді — й того менше. Бо кудись молоді каноніри взагалі не поїхали, як на гостини до ФК «Путрівка», а десь безсоромно задіяли професіональну команду майже в повному складі. Потенційним резервом, який став таким лише після появи в «Арсеналі» володарського десанту, опікувалися то Василь Наумчук, то Григорій Дугін, то Вадим Мандрієвський, а формально — Ігор Гейло. Змінювалися, немов у калейдоскопі, не тільки тренери, але й футболісти (більше п`ятидесяти за півсезону!), але справжніх матчів можна назвати хіба що кілька — вдома з «Діназом» і «Бучею», на виїзді — з «Яготином». Як наслідок — жодного турнірного очка, лише два забиті м`ячі, один з яких — самостріл яготинців, неповага до суперників і фундаторів турніру в ганебному вигляді зриву змагань і відмови від участі в другому колі. Особливо прикро, що каноніри так і не матеріалізували багатообіцяльну ідею тісної співпраці з можновладцями Білоцерківського району. Насамперед тому, що так і не знайшлося спроможних працювати на перспективу по-справжньому…

Однак недарма стверджують, що негативний досвід — також досвід. По-перше, стало зрозуміло, що й справді неможливо ощасливити когось силоміць. Сподіваємося, це буде хорошим уроком і для КОФФ. А по-друге, зі штучно створеної горе-команди всеодно пішли у широкий футбольний світ юнаки з очевидним хистом. І не виключено, що з часом Київщина футбольна матиме за опору ще й Гришина, Замулу, Ошийка та їхніх партнерів з команди, яка померла, так і не народившись…

[ws_table id=”36″]