Олексій ТВЕРЕЗЕНКО: «Титан» гуртується в сучасний колектив» : Київщина футбольна

Олексій ТВЕРЕЗЕНКО: «Титан» гуртується в сучасний колектив»

09.09.2025 Київщина футбольна

Найкращий футболіст серпня представляє новачка Відкритого Чемпіонату Київщини.

— Вітаю, Олексію, з яскравим поверненням на Київщину, ви — найкращий за підсумками стартового турнірного місяця!

— Дякую, приємно. Але це заслуга не лише моя — усієї команди, тренерів і керівництва. Саме від них отримую справжній футбольний заряд і додаткову мотивацію.

— «Титан» активно набирає очки, але насправді яскравого видовища ще не продемонстрував. Погодитеся?

— Як кажуть у таких випадках, три очки не пахнуть:) Гра забувається, результат залишається. Не забувайте, команді два місяці від роду. А на видовищність награємо в майбутньому, на все свій час.

— Процес ігрового притирання, скажемо так, особисто для вас складний, чи досвід уже дається взнаки?

— «Титан» вирізняється з-поміж інших чудовим тренувальним процесом. Ще три місяці тому я мав по п’ять тренувань на тиждень в «Атлеті», зарах їх — два, зрідка може бути й три. Продуктивні. Звісно, мені зараз легше. Та й досвід, що не кажіть, таки дається взнаки. Поступово гуртуємося в сучасний боєздатний колектив.

— Що скажете про суперників у перших матчах, хто й чим особливо сподобався, з ким довелося добряче попотіти?

— Звісно, «Денгофф» насправді чудова команда. І все-таки значно важче було проти «Полісся».

— Якщо це не секрет, чому Тверезенко, лідер «Атлета» недавніх років, не пішов з командою в професіонали?

— Жодного секрету. Просто за нинішніх умов я не можу повністю зосередитися виключно на футболі. Багато тренувань, постійні виїзди посеред тижня — вільного часу не маю. Тому й розстався з «Атлетом», але зв’язку не втратив. Я маю чудові стосунки з командою та керівництвом і задоволений цим.

— Свого часу ви пограли на Київщині, були помітні зокрема в калинівській команді. Які спогади залишилися, чи можна порівняти турніри тих часів і нинішні?

— Спогади про Калинівку найкращі. Виключно позитивні. Там потужна команда з особливо дружним колективом. З окремими футболістами я й досі товаришую. Порівнювати ті часи з нинішніми важко, точно легше тоді не було. Хоча, не виключаю, це пов’язано з особистим досвідом.

— Пригадую, Олексій Тверезенко був одним з найкращих у «Меркурії» зразка 2018 року, коли колектив тріумфував на Меморіалі Кирсанова. Пригадуєте ту команду? Що взагалі думаєте про свої студентські виступи?

— Гадаю, три виграні Чемпіонати України (хоча, може, й чотири?!), кілька кубкових тріумфів у Києві, минулорічний виграш європейського чемпіонату самі скажуть про часи, присвячені студентській збірній. Було чудово! А «Меркурій» завжди був яскравою та потужною командою.

— А про свій футбольний шлях докладніше розкажете? Звідки ви родом, як і де починали, перші команда та тренер, яких партнерів пам’ятатимете завжди і якими досягненнями можете похвалитися?

— Сам я з Києва, рідний «Атлет» — з шести до вісімнадцяти років там грав і пишаюся цим фактом. Мій перший тренер — Дмитро Костянтинович Мурашенко. Під його керівництвом я пройшов неабиякий життєвий шлях — образно кажучи, од дитини до дорослої людини. Найліпші та найдавніші друзі — «Атлет» зразка 1995/1996 років народження. Моя любов, моя гордість, моя надія. Та що там казати — життя моє…