Олександр ТЮТЮН: «Виконую волю Учителя»

Олександр Тютюн очолює Київську обласну федерацію футболу більш як півтора десятка років. А тепер його знову висунули кандидатом на посаду голови.

— Довіра людей окрилює і зобов’язує, хоча за нинішніх часів треба добре подумати перед тим, як наважитися на такий крок, – стверджує він.
— Ви дали згоду балотуватися?
— Так, незважаючи на все, що коїться довкола федерації.
— Довкола федерації, чи безпосередньо у федерації?
— Довкола, бо сама КОФФ, її актив і структури, працюють в штатному режимі. Ми звично провели на високому рівні традиційні зимові турніри, освячені бесмертними іменами наших Учителів, активно здійснили заявку команд на внутрішні змагання, уже відбулося шість вищолігових турів… Наголошую на цьому, бо дехто зі сторони намагається розповісти громадськості, що на Київщині, мовляв, усе в занепаді без очільника федерації.
— Але повернімося до подій півторарічної давнини. Була нагальна потреба проводити позачергову конференцію?
— Ні, ні і ще раз ні! Жодної потреби… Розумієте, перед Євро-2012 почалися нездорові рухи довкола президентської посади в національній федерації, стало модно на позачергових конференціях у регіонах обирати головами державних керівників першого рангу. Київська область опиралась як могла і вимушено пішла на це однією з останніх, до того ж я заручився гарантіями, що все буде в межах закону. Наприкінці березня 2012 року – наголошую на цьому, бо в засобах масової інформації розтиражували неправдиву інформацію про те, що остання конференція на Київщині проходила 2009 року, – ми провели позачергову, але повноцінну конференцію, на якій головою обрали очільника Київської облдержадміністрації, а мене – першим заступником з унікальними правами.
— У чому полягала унікальність?
— Фактично я був керівником, а формальний керівник мав ознаки та статус Почесного голови. Це прописано і в статуті: голова КОФФ є вищою, а перший заступник голови – найвищою посадовою особою. Я мав право першого підпису на всіх офіційних документах, зокрема й банківських, і представляв обласний футбол на всіх рівнях без довіреності. За такі статутні норми проголосували всі делегати конференції, у тому числі й квартет моїх нинішніх опонентів.
— Чому голова КОДА пішов на такий варіант?
— Він його й запропонував. Усвідомлено запропонував! Так і сказав: сьогодні я працюю в столичному регіоні, а завтра Держава доручить мені зовсім іншу ділянку роботи – така доля всіх державних чиновників. Аби за такого розвитку подій не проводити звітно – виборчі конференції кожних півроку, він і наполіг на відповідних статутних змінах.
— Коли КОФФ залишилася без очільника?
— Ще в середині грудня 2014 року Анатолій Йосипович Присяжнюк провів у Будинку футболу розширене засідання виконкому КОФФ, а 29-го – надіслав факсом заяву про відставку. Після цього контакту з ним уже не було.
— Як відреагувала на цей факт громадськість?
— Ми не зволікаючи провели 15 січня засідання виконкому, на якому майже одноголосно вирішили, з урахуванням статутних норм, звичайно, не скликати позачергової конференції, а надати легітимно обраному виконкому право та можливість допрацювати каденцію до кінця. Тим паче, що наступна звітно – виборча конференція мала відбутися вже в березні 2017 року. Пригадую, що за скликання великого футбольного збору завчасно не проголосував ніхто з присутніх.
— Але конфлікт уже визрівав…
— Його штучно роздмухували люди, що переслідували особисті інтереси. Почалося все з того, що колишній очільник ФК «Борисфен» Ігор Ковалевич спробував провести до виконкому і делегатом на Конгрес ФФУ народного депутата Вадима Івченка. Останній жодного разу не побував у нашому офісі ні до, ні після бурхливих подій, знали його хіба що представники Білоцерківського регіону, до футболу він ніколи не мав жодного стосунку. Не дивно, що саме білоцерківці категорично висловилися проти, заявивши, що панові Івченку потрібно спочатку долучитися до футбольних справ у регіоні, допомогти тамтешнім командам бодай формою та м’ячами. На тому й все скінчилося, але, як з’ясувалося, настала пауза – і тільки.
— А восени дві третини Колективних членів КОФФ оголосили про скликання позачергової конференції…
— Та не було тих двох третин і в помині! Достатньо сказати, що в адміністрації КОФФ ніколи не було протоколів зборів регіональних осередків, які вимагали б проведення позачергової конференції. Ніколи! Жодного!.. А навіть побіжне вивчення списку Колективних членів, які буцімто підтримують ідею позачергової конференції, засвідчує низку фальсифікацій та навмисних перекручень. Якщо й були ініціатори, то третина – і то з великою натяжкою!
— Однак Федерація футболу країни підтримала так звану Ініціативну групу…
— Це найприкріший момент у всій історії з КОФФ… Я сказав Вадимові Костюченку, першому віце-президентові ФФУ, – цитую дослівно: «Як би ви поставилися до ситуації, коли готується Конгрес ФФУ, а група людей, що виступає в опозиції проти вас, організувала штаб-квартиру в УЄФА?»… Нонсенс, але всі заяви, повідомлення, запрошення тощо друкувалися на бланках ФФУ і тамтешні юристи не могли не знати про грубі порушення, що супроводжували цей процес… Нічого, час усе і всіх розставить по своїх місцях. Час і справді всесильний.
— Знаю, що надалі було багато непривабливого, але й були просто титанічні зусилля народного депутата Ярослава Москаленка уникнути розколу в обласному футболі…
— Ярослав Миколайович є футбольною людиною в повному розумінні цього слова, він, можливо, найбільше переживав за все, що коїлося в нашому спільному домі. Це він організував об’єднану зустріч, на якій всі сторони ніби дійшли консенсусу. Однак за кілька днів, коли на виконкомі мали бути ухвалені доленосні для Київщини футбольної рішення, «ініціатори» на засідання не з’явились і грубо та безапеляційно зірвали переговорний процес.
— А ще за тиждень – провели позачергову конференцію в Ковалівці…
— Я ніколи не погоджуся з тим, що це була Конференція КОФФ. І не тільки тому, що достеменно знаю, як «делегували» туди людей. Такого тиску, такого застосування адмінресурсу Київщина футбольна не знала до того ніколи! Але нам відомі й факти прямої фальсифікації. Наприклад, одне спортивне товариство легітимно обрало делегатами шанованих у футболі людей, однак насправді з’явилися в Ковалівці – з липовим протоколом! – офіційний працівник ФФУ і зовсім стороння для Київщини людина… Адміністрація КОФФ так і не дочекалася списків реєстрації делегатів, але протоколи в нас є, протоколи фальшиві, і ми неодмінно надамо їх за адресою для вивчення та прийняття справедливого рішення. І все-таки КОФФ знову пішла на компроміс. Заради головного: щоб уникнути розколу в обласному футболі.
— Нова, тепер уже спільна для всієї громади конференція відбудеться 14 травня. Але вона може пройти без Олександра Тютюна…
— Останні місяць-два я лишень й роблю, що відвідую то прокуратуру, то поліцію. Чого тільки не вигадують опоненти… Ніби я гроші, отримані на розвиток обласного футболу, витратив на придбання квартири в Києві. Що принизив честь і гідність кандидата наук Владислава Тіпанова, якого ФФУ не призначила офіцером безпеки, а провину намагаються приписати мені. Що самовільно виключив з виконкому кількох його членів, а зі списку Колективних членів – цілі клуби та громадські організації…. Бруду вилили на мене чимало і чекають, що я відповім тим же. Не дочекаються! Мене виховували не так, я не оскверню свої вуста лайкою та брехнею. Але про факти порушень говорив і говоритиму публічно!..
Останній випадок чиновницького свавілля відсторонення мене від виконання службових обов’язків ухвалою КДК Федерації футболу країни.
Не пройде, панове! По-перше, я не міг відстоювати свою позицію на засіданні КДК з об’єктивних причин: виклики мені надсилали, не хочеться думати – свідомо, в останній момент, до того ж я саме в цей час мав бути в поліції. А по-друге, КДК ФФУ порушив статутні норми і розглянув заяву Колективних членів КОФФ в обхід органів здійснення футбольного правосуддя Київської обласної федерації футболу. Тож апеляція буде, панове!
— Кандидатом на посаду голови КОФФ висунуто нового керівника Київщини. Як ви ставитеся до цього?
— Нормально. Насторожує інше. Новий керівник облдержадміністрації прийняв рішення балотуватися і навіть дозволив собі критикувати діяльність обласної федерації, так і не зустрівшись з її активом, а отже, він довірився оцінкам і думкам кількох членів Ініціативної групи. Якщо Максим Дмитрович Мельничук вважає, що цього достатньо для прийняття доленосного рішення, то це принаймні сумно. А взагалі, мій досвід засвідчує, що керівнику високого державного рангу краще бути Почесним головою, до того ж – виключно за посадою. Це принесе більше користі футболу, не змушуватиме нас борсатися в безкінечних виборах-перевиборах, та й самого політика чи господарника такий варіант убезпечить від можливих неприємностей.
— Cклалося враження, що ви буквально воюєте за посаду голови Київської обласної федерації футболу. Чи я помиляюся?
— Поясню ситуацію. Я не шукаю для себе жодної вигоди. Але й відступати не бажаю. Бо мушу виконати останню волю свого Учителя. Незабутній Микола Миколайович Кирсанов уже на смертному одрі просив мене: «Продовж мою справу, а з часом передай управління федерацією насправді гідній людині». Тим, хто рветься на посаду з меркантильних інтересів, прикриваючись авторитетом очільника Київщини, я не поступлюся нізащо.
— Знаєте, що робити, якщо оберуть вас?
— Звичайно. Програма розвитку Київщини футбольної до 2020 року включно уже сформована. Пріоритетом, як і раніше, має бути дитячо-юнацький футбол. Обов’язково розширимо нашу турнірну перлину – Фестиваль шкільного футболу, проведемо кущові змагання, півфінали та фінали за участю найкращих команд серед учнів 1-2 класів. У турнірах ДЮФЛ Київської області не буде ні страхових, ні членських внесків, оплату арбітражу здійснюватиме виключно федерація. Другий найважливіший напрям нашої діяльності – регіони. Я мало уваги приділяв ним раніше, багато планів так і залишилися не реалізованими саме з моєї вини – свою стратегічну помилку визнаю повністю та беззастережно. А ще – професійний футбол. Обов’язково відродимо повноцінну структурну піраміду – з прем’єрліговим колективом на вершині – упродовж кількох найближчих років.
— А якою буде ваша реакція, якщо 14 травня головою КОФФ оберуть Максима Дмитровича Мельничука?
— Я привітаю його і побажаю результативної роботи на дуже важливій для суспільства громадській посаді. Однак водночас закликатиму свого наступника зробити все для того, аби не опустити планку досягнень Київської обласної федерації, а навпаки – закріпити та розвинути наші успіхи, здобутки та надбання всіх попередніх поколінь. Скажу щиро – радітиму, якщо так і станеться, бо саме цього – постійного поступу вперед – прагнув і наш Учитель Микола Миколайович Кирсанов, засновник найпершої на одній шостій суходолу обласної федерації, що функціонує на засадах повного госпрозрахунку.

© Будь-яке копiювання чи наступне поширення iнформацiї лише за наявності гіперпосилання на koff.org.ua

Рубрика: Новини, Україна
Теги: КОФФ, Київщина футбольна, Конференція КОФФ, Максим Мельничук, Микола Кирсанов, Олександр Тютюн