Олександр Петрук: на людей подивився, себе показав : Київщина футбольна

Олександр Петрук: на людей подивився, себе показав

17.10.2016 Київщина футбольна

Наш іменитий земляк став переможцем відбору на фінальний турнір Кубка регіонів УЄФА в складі збірної Кіровоградської області.

— Які враження, Сашко?

— Однозначно — чудові! Як і кожний футболіст, я мріяв зіграти на міжнародному рівні — і мрія здійснилася. Тепер про можливості зарубіжних колег знаю не з чужих слів. Та й свій рівень оцінив на тлі суперників іншого масштабу.

— А як ти взагалі потрапив до Кіровоградської збірної?

— На один з матчів «Єдності» в аматорському чемпіонаті країни спеціально приїжджав засновник і господар «Інгульця» Поворознюк. Я так розумію, що хтось, можливо, з Асоціації аматорського футболу порекомендував йому переглянути команду з Плисок, оскільки саме в нас є чимало хороших гравців, що ніколи не мали професійного статусу. Поворознюк подивився й відібрав одразу шістьох, зокрема й мене.

— Збір підготовчий пройшли на Кіровоградщині?

— Радше — знайомство, дводенне. А вже в Києві, відігравши календарний матч за свою команду, ми долучилися до збірної і вирушили на Мальту. Дізнавшись, що кіровоградці застосовують ігрову тактику з одним форвардом, я зрозумів, що треба готуватися до ролі джокера. Так і сталося в стартовій зустрічі з французами.

— Виходити на заміну в мало знайомій для себе команді — важко подвійно…

— Звичайно, але нам було дещо простіше, бо тренер Кононенко зробив усе, аби й ігрова адаптація пройшла без особливих проблем. А тактично він підготував команду просто чудово. Скажу про себе, що почувався в колективі, ніби грав у ньому віддавна.

— А що суперники?

— Нас налаштовували, що найсерйозніший опонент — команда Франції, так і виявилося насправді. Французи мали добре вишколену середню ланку. Тож довелося важко. Технічні та мобільні, вони постійно загострювали ігрову ситуацію. Добре, що нападники і захисники виявилися в них значно гіршими. Зрештою, українці виграли, й обидва м’ячі забив основний форвард Боженко.

— Однак у тому ж стартовому матчі його вилучили з поля…

— Це взагалі була комічна ситуація, яка за певних обставин могла стати й трагедійною. Боженку надали медичну допомогу за межами поля і він, поспішаючи допомогти команді, показав арбітру, що готовий повернутися до гри. Той у відповідь махнув рукою і сказав, аби наш футболіст зайшов на поле в потрібному місці. А Боженку чи то не зрозумів арбітра, чи так рвався до бою, що побіг прямо до нього — і побачив перед собою червону картку…

— Як наслідок, другий матч уже ти почав у старті, але й третій — також…

— Шотландців, які розгромили господарів поля, ми остерігалися. Габаритні хлопці, по-спортивному злі… Але насправді перше враження виявилось оманливим. Я, приміром, виграв ледь не всі повітряні дуелі в оборонців-здорованів. Забив м’яч, заробив пенальті… І на зустріч з мальтійцями також вийшов у стартовому складі. Либонь, тренера підтримав у такому рішенні сам Поворознюк. Унікальний, скажу вам, чоловік — активний, небайдужий. Футболом він буквально живе — у найкращому розумінні цього вислову… Тож я взяв участь в усіх трьох поєдинках на Мальті.

— Можеш порівняти суперників з аматорськими командами України?

— У них дуже хороший спортивний рівень, вони близькі за класом до наших найкращих обласних команд. Французи, аби уболівальникам було зрозуміліше, близькі за можливостями до «Джуніорса» та «Чайки», але поступаються, наприклад, ковалівському «Колосу» зразка 2014-2015 років. Шкода лишень, що перед турніром у нас абсолютно не було жодних уявлень не те, що про тактику та стиль, а й про реальну силу майбутніх опонентів.

— Як жилося на Мальті?

— Без особливих проблем, якщо не брати до уваги відсутність своєї питної води. Мешкали ми на острові, добиралися туди, до речі, на паромі, і питна вода там — виключно привозна, її нам елементарно бракувало. А взагалі, як і скрізь в Європі — затишок, зручність, людяність, пізнавальні цікавинки… Словом, на людей подивилися й себе показали в усій красі.

— І що далі?

— Це вже запитання не до мене. Де буде фінал — ще не відомо. Чи запросять мене — також не знаю. Час іде, хлопці, здогадуюся, марять професійними контрактами, тому команда, гадаю, зазнає кадрових змін. Але я, звісно, якщо покличуть, виступлю в українських одностроях з особливим задоволенням.