Олександр НІГРУЦА: «Ми сильні командою, і довели це в Плисках»

Очільник свіжоспеченого володаря Кубка країни серед аматорів переконаний, що історичну перемогу «Чайки» здобував згуртований колектив, який учився і набував безцінного досвіду безпосередньо на турнірному марші.

— Олександре Петровичу, коли і чому з`явилося бажання взяти участь в офіційному турнірі національного масштабу?

— Такі думки виникли ще минулого року. Однак у плани вони не втілилися: ми мали честолюбні амбіції, але не мали достатньої для змагання на двох фронтах кількості кваліфікованих футболістів. До цьогорічного літа «Чайка» зміцніла кадрово, і колектив таки наважився матеріалізувати стратегічний задум з низки захмарних мрій. Не приховую: дуже кортіло реально оцінити свої фахові можливості. Не стільки самим гравцям, скільки тренерам і нам, як організаторам.

— Знали, що виступ ще й на всеукраїнській арені для такого клубу, як «Чайка», об`єктивно кажучи — не найзаможнішого навіть в області, то вельми дорога штука?

— Знали, бо звикли рахувати кожну гривню і в марнотратстві ніколи не були запідозрені. Однак отримали відповідну підтримку районної та сільської влади, а також справжніх друзів і партнерів команди. Зважили все ретельно — і лише після цього по-господарськи взялися за справу.

— «Чайка» — абсолютний новачок національних змагань. Ви, як президент, Олександр Ігнатьєв, як тренер, — також. Це не лякало?

— Ну, ми взагалі не з полохливих… Але досвіду набували безпосередньо на турнірному марші — це правда. Допомагав ігровий досвід тренерів і футболістів, адже дехто з нинішніх гравців команди уже виступав на високому кубковому рівні в інших колективах. Неабияк стали в нагоді поради і підказки керівників обласної федерації — Олександра Тютюна та Валерія Валерка передусім, інших фахівців.

— Яке завдання на кубковий турнір отримала «Чайка»?

— Обійшлися без істотної конкретики. Усвідомлювали свої можливості в обласному масштабі, а на всеукраїнському рівні тільки шукали місце для колективу. Тому прагнули забратися турнірними щаблями якомога вище, але куди саме — не знали.

— Але про виграш турніру мріяли?

— Ні, бо не знали реального співвідношення сил. Абсолютно чесно кажу.

— А коли виникла думка про можливість загальної перемоги?

— Після того, як вибили з турніру зачепилівський «Колос», я зрозумів, що нам до снаги виграти й Кубок України.

— «Чайка» змагалася з представниками п`яти областей — Черкаської, Харківської, Кіровоградської, Полтавської та Чернігівської. Можете порівняти спортивний рівень тамтешніх лідерів з обласним футболом столичного регіону?

— Переконаний, що принаймні п`ять наших команд — окрім «Чайки» ще й «Колос», ФК «Путрівка», ФК «Буча» та «Хілд-Любомир» — спроможні змагатися з ними на рівних і вигравати.

— Хто з опонентів на кубковому шляху виявився найскладнішим?

— «Колос» із Зачепилівки Харківської області.

— Що найбільше вразило під час виступів у національному сезоні?

— Перше — це глядацька зацікавленість. Ми про таке лише мріємо, хоча й маємо чудових уболівальників. Друге, уже негативного змісту, — суб`єктивний арбітраж. Після того, з чим зіткнулися на всеукраїнській арені, зовсім інакше сприймаємо роботу наших арбітрів.

— Президент «Чайки» виокремлює когось з футболістів?

— Ні. Маємо команду — це найголовніше. Скажу більше: маємо неабияк згуртований колектив, і тренерами та гравцями він не обмежується. Нинішнього року нам по-справжньому допомогли владні структури. Приміром, Микола Шкаврон, залишившись на відпускний період виконувачем обов`язків голови райдержадміністрації, зробив усе можливе і навіть неможливе, аби команда не мала жодних проблем і гідно презентувала Київщину на всеукраїнській арені. «Чайка» дуже вдячна за підтримку голові Києво-Святошинської райдержадміністрації Володимирові Паку, сільському голові Петропавлівської Борщагівки Олексієві Кодебському, спонсорам і меценатам. Кубковий тріумф — це наша спільна перемога.

— Що відчували в Плисках, коли арбітр призначив другий пенальті у ворота «Чайки»? Розгубленість? Розчарування? Біль?..

— Коли до м`яча підійшов Постолатьєв — віру в нашу перемогу. Саме так! Адже Бог все бачить і все знає. Я зрозумів: якщо Постолатьєв і заб`є, ми неодмінно виграємо. Так і сталося.

— У додатковий час на полі було помітно лише одну команду — «Чайку». Хоча, за логікою подій, оптимізм і віра в перемогу мали супроводжувати «Єдність». Як поясните таку метаморфозу?

— Дуже просто, без будь-яких натяків. Не думаю, що «Чайка» — заможніша, ніж опонент. Однак ми розраховували на важкий і тривалий сезон як на обласній, так і на всеукраїнській аренах. Тому й формували команду ретельно — і кількісно, і якісно. Наші футболісти з тих, що вийшли на заміну, гру підсилили. В «Єдності» сталося навпаки. Тріумф одним матчем не вичерпується, готувати його треба заздалегідь. Уже по ходу сезону ми запросили кількох гравців і не зробили жодної помилки, добираючи поповнення. Конюшенко, Ремезовський, Байдачний і Медвідь освоїлися в колективі швидко, особливо з урахуванням того, що на тривалий період вибули зі строю Бляхарський, Баранович, Цурупін, Гавриленко, Курята.

— Визначенням складу команди на конкретний матч президент клубу опікується?

— Звичайно, ні. Це виключна прерогатива тренера. «Чайка» — сучасний клуб, у якому кожний займається своєю справою.

— Наступний сезон обіцяє стати для клубу ще більш насиченим. Скористаєтеся правом на виступ у Кубку країни?

— Дуже кортить. Гріх буде змарнувати винятковий шанс помірятися силами з професіоналами.

— А якщо Асоціація аматорського футболу країни запропонує вам узяти участь в офіційному суперкубковому матчі?

— Відгукнемося з особливим інтересом і бажанням.

— Чи не входить до планів «Чайки» можливий виступ у Кубку регіонів УЄФА?

— Звичайно, це ще не плани, але схожі задуми існують. Який солдат не мріє стати маршалом?..

 

© Будь-яке копiювання чи наступне поширення iнформацiї лише за наявності гіперпосилання на koff.org.ua

Рубрика: Новини, Україна
Теги: Ігнатьєв, ААФУ, Байдачний, Баранович, Бляхарський, КОФФ, Кодебський, Конюшенко, Медвідь, Нігруца, Пак, Ремезовський, Цурупін, Чайка Києво-Святошинський район, Шкаврон