Найперший, найкращий, неповторний : Київщина футбольна

Найперший, найкращий, неповторний

10.08.2026 Київщина футбольна

Моє, твоє, наше «Динамо». Легенда.

Сьогодні Андрій Біба, найстарший з нині живих динамівців, святкує 89-й День народження — щирі вітання та здоровлення! Заслужений майстер спорту, триразовий чемпіон і дворазовий володар Кубка Союзу, з 246 календарними матчами та 69 голами найвищого всесоюзного рівня, з чотирма влученнями в п’яти виходах єврокубкового масштабу, він увійшов до літопису рідного клубу неповторним першопрохідцем — зверніть увагу на промовисті факти.

2 вересня 1965 року кияни найпершими з радянського футболу дебютували в єврокубках, розгромивши північноірландський «Колрейн» у гостях — 6:1 у Кубку володарів кубків, і саме Біба став найпершим у двох основних історичних номінаціях — як капітан команди і як автор прем’єрного влучення на міжнародній арені. Цікаво, що повторити цей унікальний дуплет у першому виступі «Динамо» в єврокубках уже в Незалежній Україні футбольним нащадкам Андрія Андрійовича так і не вдалося.

1966 року Біба найпершим з-поміж історичних капітанів біло-синіх поклав чемпіонатне золото до кубкового кришталю — ігровий ватажок «Динамо» забив 10 м’ячів у 35 календарних матчах і відзначився двічі в п’яти кубкових виходах, а наша команда вперше стала переможцем обох основних турнірів.

За підсумками того ж таки 1966 року, можливо, найуспішнішого за всі часи, Андрій Біба виграв опитування тижневика «Футбол» і найпершим з улюбленої команди був проголошений Футболістом року в СРСР — показово, що повідомлення про цей рідкісний тріумф, як правило, супроводжувались увіковічненим фотографами моментом дивовижного за красою виконання голу в кубковому фіналі з «Торпедо».

Якось на врочистостях у динамівському Клубі майстрів ми зі святкової трибуни нагадали Андрію Андрійовичу про те, що знаменитий польський футболіст Ервін Вільчек офіційно, як свідчать історичні книжки та довідники, мав особливе прізвисько — Біба, і динамівській Легенді було приємно почути про це. Але ще приємніше було нам, коли сам Вільчек, уже при зустрічі в Берліні, додав до тих оповідок: «Я завжди тягнувся за Бібою і завдяки цьому ставав кращим».