Навчання на марші : Київщина футбольна

Навчання на марші

03.09.2011 Київщина футбольна

Укранці формують оновлену команду в умовах часового цейтноту. Наші футболісти програли на своєму полі третій спаринг поспіль, і критичний скептицизм поступово наблизився до точки кипіння. Національну команду та Блохіна не критикує хіба що лінивий, а завдання виграти домашній євротурнір уже висміюють навіть дошкільнята.

Для України і українців це звично не лише тому, що головна команда країни й до цього не вельми тішила нас яскравою грою та високими результатами. Не менш приємно в черговий раз потоптати свого і поглузувати над близьким. Що не кажіть, а це з нашої крові не висмокче й дракула.

А тим часом Блохін і його помічники замість того, аби награвати насправді конкурентоспроможний склад і урізноманітнювати набір тактичних варіантів, розбирають завали далекої від футболу міжусобиці в навколофутбольних верхах, яка паралізувала підготовку жовто-блакитної дружини до Євро-2012 на довгих півроку.

Доки політики від футболу чубилися за булаву, а виконувач обов`язків тренера безпорадно намагався об`єднати спільною ідеєю деморалізованих публічними чварами футболістів, опоненти сформували свої представницькі команди і заповзялися шліфувати до автоматизму командну гру. І тільки тепер, отямившись і примирившись з обставинами, ворогуючі сторони закопали сокиру війни, а збірна отримала чергове завдання «наздогнати і випередити Америку».

Не знаю, зуміють Блохін і його команда надолужити згаяне чи ні, але нинішні песимізм і нищівна критика, замішані на властивому тільки нам огульному відчутті меншовартісності, справі не зарадять.

Адже не час зараз переходити на персоналії, сперечаючись до хрипоти на майданах і в телестудіях щодо доцільності виклику до Кончі-Заспи того чи того футболіста. Як і не час аналізувати груповий маневр команди, яка продовжує грати напівекспериментальним складом, похапцем переглядаючи — уже на фінішній прямій підготовчого процесу! — чергових новобранців.

Бо в одному, як на мене, можна не сумніватися навіть в тяжку годину безпросвітних поразок. Байдужий Блохін — це нонсенс. Я ніскільки не сумніваюся, що його життєвими та спортивними принципами обов`язково переймуться й зодягнуті в однострої національної команди футболісти.

Вони й з титулованим Уругваєм уже змагалися на рівних, окремими фрагментами демонструючи гру насправді сучасного зразка. Не стачило терпіння, згуртованості та зіграності? Це правда. Однак це не вина, а біда Блохіна і його команди. А біду легше пережити разом.

Україна — Уругвай — 2:3 (Ярмоленко, 1, Коноплянка, 45 — Гонсалес, 43, Лугано, 61, Ернандес, 87).

Україна: Шовковський, Бутко, Кучер, Ракицький, Шевчук, Тимощук, Гай, Коноплянка (Калиниченко, 79), Воронін, Ярмоленко, Девич (Селезньов, 60). Тренер Блохін.

Уругвай: Муслера, Максі Перейра, Лугано (Коатес, 74), Годін, М.Касерес, Егурен, Перес (Гаргано, 64), Альваро Гонсалес (Ернандес, 79), Родригес (Рамірес, 64), Суарес, Кавані. Тренер Табарес.