Наші земляки на міжнародній арені : Київщина футбольна

Наші земляки на міжнародній арені

30.09.2013 Київщина футбольна

Асоціація футбольних істориків і статистиків Київської області — АФІСКО, заснована заслуженим журналістом України Валерієм Валерком, оприлюднила чергові результати історичних розвідок.

На цей раз мова піде про досягнення уродженців області та вихованців Київщини футбольної на міжнародній турнірній арені, мало відомі широкому загалові симпатиків. Адже перемоги та призи Андрія Шевченка, Володимира Онищенка та інших суперзірок — то зовсім інша сторінка літопису.

Найвагомішим здобутком може похвалитися вихованець броварського тренера Володимира Подзигуна хавбек Юрій Макаров, який 1987 року в Канаді став чемпіоном світу серед юнаків віком до 16 років. Обдарований хлопець з Броварів свою професіональну кар`єру провів, здебільшого, в другій команді київського «Динамо» та білоцерківській «Росі». Після цього він сам став тренером і вже багато років виховує дітлахів. А з нинішнього року Юрій Борисович Макаров ще й очолює вищоліговий ФК «Бровари» в обласному чемпіонаті.

Чемпіоном Європи 1976 року серед юнаків став 1976 року в угорській столиці Будапешті форвард Віктор Насташевський з Баришівського району. До футболу його залучив батько Віктор Насташевський-старший, сам у минулому вправний футболіст, а потім багаторічний дитячий тренер. Наш земляк, окрім золотої медалі Турніру УЄФА (таку назву тоді мав юнацький чемпіонат Європи), завоював ще й титул князя стрільців, забивши сім м`ячів у семи матчах. Насташевський-молодший подавав неабиякі надії в київському «Динамо», але серед еліти пограв недовго (пробував сили, зокрема, у донецькому «Шахтарі»). Зате залишився в історичній пам`яті як неперевершений снайпер уже легендарного київського СКА. На рідну Київщину доля привела його в середині першої декади XXI сторіччя — в основному Віктор Вікторивич знаний як активний гравець ветеранської дружини київського «Динамо».

Юнацьким чемпіоном Європи в категорії до 16 років став 1987 року в Парижі й Олександр Марусецький. Футболіст з Яготина, вихований Юрієм Крижевицьким, також був багатообіцяючим дублером київського «Динамо», однак його професіональна кар`єра не склалася. Кілька днів тому Олександрові Олександровичу виповнилося сорок три роки, але з футболом яготинського підприємця пов`язують лише спогади.

На міжнародних турнірах напівофіційного або й неофіційного рангу сходили на п`єдестал пошани ще кілька наших земляків. Бронзовим призером популярної свого часу «Дружби» став 1981 року в Чехословаччині Микола Литвин з Чорнобильського району (нині — спортивний директор ПФК «Арсенал-Київщина»). Міжнародний турнір «Смена» вигравали Віктор Насташевський (1976 року в Душанбе), форвард Юрій Миколаєнко з Кожанки Фастівського району (1984-го в Ташкенті) та хавбек Микола Кошинський з Обухова (1988-го в Душанбе і 1989-го в Самтредіа). Кошинський двічі був у призах на Меморіалі Гранаткіна (1989 року — третє місце, 1990-го — переможець, обидва рази — в Ленінграді). А Миколаєнко 1983 року в Берліні посів третє місце на міжнародному турнірі «Динаміада».

Юрій Миколаєнко кілька років тому вивів у призери чемпіонату Київської області команду Вишневого, а до цьогорічного літа тренував фастівське «Динамо». Тепер він працює в дитячій школі київського «Динамо». А доля Кошинського виявилася трагічною: після професіональних виступів у командах ЦСКА (Київ), «Евіс» (Миколаїв) і «Полісся» (Житомир) він став обласним віце-чемпіоном у складі «Максими» з Українки, а потім подався в будівельники і минулого року трагічно загинув, зірвавшись з верхотури. Микола Євгенович не дожив і до сорока років…