Михайличенко з Борисполя : Київщина футбольна

Михайличенко з Борисполя

09.04.2015 Київщина футбольна

Дебют юного футболіста зі славнозвісним прізвищем у київському «Динамо» найбільше потішив симпатиків Київщини футбольної. Після кубкового матчу киян з луганською «Зорею» телефони найперших тренерів Богдана Михайличенка з Борисполя буквально пашіли від чисельних привітань.

Брат за брата

— Богдан прийшов до мене першокласником і тренувався в Борисполі чотири з половиною роки, — пригадує Олександр Курилко, відомий в минулому футболіст «Княжої» та ЦСКА, а тепер авторитетний наставник юні. — Привів його старший брат Тарас. У групі були хлопчаки 1993-1994 років народження, але Богдан — 1997-го. Однак працював і змагався він на рівних зі старшими! Що вразило в хлопцеві найбільше? Характер і виняткове бажання працювати! Богдан мав особливо сильну ліву ногу, хоча і в інших компонентах вирізнявся з широкого загалу. На жаль, старший брат, особливо здібний до гри, великої кар’єри не зробив — двічі серйозно пошкодив хрестоподібні зв’язки і відновитися сповна не зміг, зовсім юним розпрощавшись з професіональним футболом. А Богдан тепер грає не лише за себе, а й за брата. Так юнака виховали в українській родині — чесній і справедливій, яку щиро поважають земляки. Коли Богдан підріс, я пристав на пропозицію колеги з Щасливого, і відпустив хлопця до тамтешньої спеціалізованої школи. Бо розумів, що звідти йому легше вибитися в яскравий і великий футбольний світ: команди Щасливського НВК регулярно представлені в офіційних турнірах ДЮФЛ України. Не мав і крихти сумніву, що Богдана вчасно помітять і запросять до Києва. Так і сталося, тож тепер увесь Бориспіль щиро радіє успіхам юнака. Нам, тренерам і вчителям, особливо приємно, що носа Богдан не задер — і нашими справами цікавиться, і вітання передає, і бутси подарував…

Віце-чемпіон України

— Я прийняв Михайличенка-молодшого в п’ятий клас, а вже за три роки передав його в «Динамо», — розповідає Іван Лесик, один з найвідоміших дитячих тренерів області. — Здається, хлопцеві на роду написано бути чемпіоном. Почав Богдан з популярного фестивалю «Футбольні надії Київщини», на якому став переможцем, продовжив чемпіонськими відзнаками в обласних змаганнях «Шкіряного м’яча», а завершив трьома медалями, зокрема і срібною, у всіх трьох вікових категоріях національного «Шкіряного м’яча»! Прагнути перемоги завжди і в усьому — це головне для нього. Хлопцеві байдуже, де грати — в Щасливому він опробував себе в усіх польових амплуа, бо насправді є командним гравцем у найкращому розумінні цього слова. А ще він — лідер і безкомпромісний боєць. Характер у Богдана — те, що треба! Найприємніше, що для нього не минули марно уроки в Щасливому: Богдан і досі цікавиться, як ми виступаємо, що коїться в команді, як зростають хлопці, як здоров’я у тренерів… Справжній футболіст і людина справжня, ми щиро радіємо його успіхам і бажаємо Богданові стати чемпіоном України, а з часом зодягнути і футболку національної команди.