Міжусобиця по-київськи : Київщина футбольна

Міжусобиця по-київськи

15.08.2011 Київщина футбольна

«Динамо» знову переграло земляків і переконливо, і безапеляційно. Головні столичні клуби — «Динамо» і «Арсенал» — змагаються серед еліти десять років поспіль і встигли зіграти за цей період аж двадцять календарних матчів між собою.

Щоразу ця міжусобиця очікується з особливим інтересом. Але каноніри жодного разу не виграли в іменитіших земляків, хоча й марять цим перед кожним новим сезоном.

От і цього разу блакитно-білі здобули беззаперечну перемогу, не залишивши честолюбному супернику реального шансу на заповітний реванш. А лихослови та «закляті друзі» знову затягли давню пісню про неповноцінність футбольної міжусобиці в столиці.

Парадокс, однак це той випадок, коли й цифри на табло не гарантують точного шляху до істини. Так, «Арсенал» спромігся лише на кілька нічиїх у матчах з «Динамо», пропустивши натомість більш як сорок м`ячів у свої ворота. Проте майже щоразу зустрічі між ними стають яскравою подією, виокремленою з-поміж інших справжньою безкомпромісністю боротьби. Звітний поєдинок винятком з правил не став. Достатньо сказати, що динамівці сімдесят (!) хвилин грали в чисельній меншості після безглуздого вилучення Гармаша!

І все-таки саме «Динамо», продемонструвавши, можливо, найкращий футбол у новому сезоні, переграло конкурента. Смію стверджувати, не в останню чергу тому, що виявилося психологічно стійкішим, аніж «Арсенал».

Каноніри, уже давно позбувшись сумнівного статусу «молодшого брата» титулованих земляків, не перший рік ставлять за мету виграш у блакитно-білих. Нинішнього сезону, фундаментально зміцнивши свої лави і запросивши тренера з ореолом переможця, вони й справді сильні як ніколи. Аналітики народної гри взагалі переконані, що за добором виконавців «Арсенал» істотно поступається лише «Шахтареві» та «Металісту», зате має майже рівнозначний склад з іншими фаворитами прем`єр-ліги й відчутно переважає решту вітчизняних команд. А безпосередньо перед поєдинком з «Динамо» керівництво клубу здійснило своєрідну психологічну атаку, оприлюднивши в Інтернет-мережі відкритий лист провідників українського суддівського корпусу з нагадуванням про те, що в попередніх зустрічах цих команд арбітри буцімто не завжди були об`єктивними.

І прогадали. Бо заведені футболісти далеко не завжди бувають ефективними. Так і цього разу: пропустивши до перерви два голи впродовж однієї хвилини і припустившись безлічі школярських помилок, арсенальці знітилися й не зуміли дати справжній бій опонентові. Хоча й грали більше години в чисельній більшості.

Після матчу Леонід Кучук і його підопічні спробували перекласти свою вину на «стрілочника», звинувативши в усіх своїх бідах інспектора. Не беруся стверджувати, чи була форс-мажорною затримка динамівців у заторах на шляху від Кончі-Заспи до вулиці Грушевського, однак перенесення початку матчу на півгодини пізніше могло спричинити певні незручності обом командам. Саме так — обом! А в таких випадках усе залежало від уміння правильно врахувати обставини, що склалися. Це — один з факторів великої гри.

Зважаючи на це, значно важливіше для розвитку колективу з`ясувати, чому тренер і футболісти так і не скористалися перевагою в кількості виконавців. Та ще й допустили масу фахових оргіхів на тлі психологічної нестійкості і безхарактерності.