Максим ПЛЯСЕЦЬКИЙ: «Ми поважаємо футбол і людей футболу» : Київщина футбольна

Максим ПЛЯСЕЦЬКИЙ: «Ми поважаємо футбол і людей футболу»

23.09.2025 Київщина футбольна

Граючий тренер «Колоса» — про колектив, його труднощі та принципи, якими Лосятин не бажає поступатися.

— З виграшем, Максиме!

— Дякую.

— Нарешті й «Колос» домігся бажаного. Прокоментуйте, будь ласка, матч у Києві. Що вдалося, що ні, хто був на висоті? Що про суперника скажете?

— Матч у Києві видався складним. Суперник постав юною та завзятою командою, фізично дуже добре підготовленою, з непогано поставленою колективною грою. Хлопцям забракло хіба що досвіду в реалізації моментів. А ми, навпаки, завдяки досвідченим виконавцям якраз і домоглися бажаного результату. Дякуємо киянам за гру й готуємося до повторного поєдинку.

— «Колос» — абсолютний новачок обласних змагань. Чого бракує колективу на старті? Підтримки, мотивації, виконавців, елементарного досвіду?

— Основна мета «Колоса» — спробувати свої сили на обласному рівні. Маємо дуже хорошу підтримку та взаєморозуміння в колективі. Значно гірше з навчально-тренувальним процесом. Аматори, котрі не мешкають в одному місці, — це проблема. Доукомплектуємося, відлагодимо тренувальні заняття — гадаю, справи підуть краще.

— Ви зовсім молодий тренер — як за досвідом, так і за віком, і раніше, в основному, працювали з дітьми. Важко?

— Звісно, що важко. Я продовжую працювати з дітьми, веду дві вікові категорії, виступаємо у Вищій лізі національного чемпіонату. І все-таки для фахового розвитку потрібно крокувати далі та вище. Зрозуміло, що бракує досвіду роботи з аматорами, учуся безпосередньо на турнірному марші, я не з тих, хто опускає руки за першої невдачі. Аналізую кожний матч, роблю висновки, намагаюся відкоригувати організаційний процес, донести нові вимоги до команди. Вірю, що «Колос» обов’язково прогресуватиме.

— Бути тренером і гравцем одночасно — це правильно, на вашу думку?

— Ні! Тренер має бути тренером.

— Лосятин гідно протистояв чемпіону в Калинівці, «Соколу» на «Шкільному» — так, обидва матчі програли, але свої м’ячі забили. Що було не так у Денихівці?

— Тоді ситуація склалася так, що ми опинилися перед жорстким вибором: або не їхати на матч, або виходити на поле в обмеженому кадрово варіанті. Усі розуміють нашу проблему, такий зараз час. Ми з особливою повагою ставимося до футболу, до організаторів чемпіонату, до своїх колег, тому й вирішили їхати до Денихівки — з трьома воротарями й практично без запасних. Отримали гіркий, але досвід, і ніскільки не шкодуємо, бо залишилися людьми, котрі поважають інших. Про Лосятин ніхто не скаже й слова поганого, це дуже важливо для колективу.

— Хто з опонентів, з якими вже зіграли, справив особливе враження?

— «Сокіл»! Дуже хороша команда, сучасні швидкісні маневри, уміння виконавців оцінити ситуацію правильно й швидко прийняти рішення, показова реалізація моментів. Ми вдячні «Соколу» за повчальний ігровий урок.

— Чемпіонат області минулого зразка, коли ви грали за Білу Церкву, і нинішній — є різниця?

— Однозначно, різниця між двома чемпіонатами відчутна. Стало більше по-справжньому ігрових команд і підвищилася загальна конкуренція. А чим більше високоякісних колективів, тим вищим є й чемпіонатний рівень. Зараз особливо цікаво і це примножує інтерес до змагань.