Максим МЕЛЬНИК: «Намагаюся грати як справжній універсал» : Київщина футбольна

Максим МЕЛЬНИК: «Намагаюся грати як справжній універсал»

11.11.2025 Київщина футбольна

Богатир яскравого матчу — про себе й про команду Білої Церкви.

— Вітаю, Максиме, — яскравий матч і чудова перемога!

— Дякую.

— Може, й День народження тренера став для команди додатковим допінгом?

— Звичайно! Команда й справді мала подвійну мотивацію, прагнула зробити подарунок тренеру — ми поважаємо його по-справжньому.

— Вас було помітно на всій ширині поля, з обох флангів ішла від Максима Мельника загроза чужим володінням. А якою насправді була ваша висхідна позиція на полі і якими були настанови штабу перед матчем?

— Нам заздалегідь було відомо, що в «Олімпа» класні гравці задіяні на флангах і крайні захисники зазвичай активно долучаються до наступу. Саме тому тренерський штаб дав мені завдання допомагати в обороні й швидко вбігати до вільних зон при виході від своїх воріт. Основна моя позиція — лівий фланг атаки, але, як відомо, сучасний футбол вимагає бути універсальним, я й цього разу намагався маневрувати на всіх ігрових ділянках.

— Результативна передача й два зароблені пенальті — особливий матч, Максиме. Може, навіть найкращий у вашій кар’єрі?

— Гра дійсно була класною і насправді багато чого виходило, але без командних зусиль героями не стають. «Юр’їв» розгромив особливого суперника в чисельній меншості — на похвалу заслужила Команда передусім.

— Добре, давайте знайомитися ближче. Звідки ви родом, як у вашому житті виник футбол, кого вважаєте своїм першим наставником?

— Я з Білої Церкви. Якось до школи навідався тренер Валерій Миколайович Поздняков і запросив хлопців до «Зміни». Я спробував — сподобалося. Так у моєму житті з’явилися футбол і найперший наставник.

— Здається, Максиме, що ви спроможні зіграти на всіх польових позиціях — принаймні в обороні раніше доводилося бачити. Цей універсалізм природжений чи ситуативний? Самі ким себе бачите на полі?

— Справді, мені доводилося грати на різних позиціях. Це свого часу запровадив Віктор Вікторович Пономарьов, я грав і на флангах, і на центральній осі, і в атаці, — і дуже вдячний тренеру, що він навчив мене бути універсалом у грі. Зараз мені байдуже, де грати, — тренери самі вирішують, у якому амплуа я буду найкориснішим команді.

— А взагалі футболом і на дозвіллі цікавитеся? Приміром, який чемпіонат особливо довподоби? Чи маєте улюблених команду та гравця?

— Футбол у моєму житті став невід’ємною частиною — я й сам уже треную дітлахів у «Арсіку». Щодо симпатій, то це «Ліверпуль» — його стиль імпонує мені найбільше.

— Що скажете про білоцерківський футбол? Чому немає гучних перемог і чому головна команда міста внизу турнірної таблиці — обласного, до речі, а не всеукраїнського рівня? Кращі часи можливі?

— Можу сказати лише те, що нам, можливо, бракує впевненості та віри в свої сили. А кваліфікованих футболістів достатньо, та й молодь з очевидною перспективою. Тому просто наберімося терпіння — у білоцерківського футболу все найкраще попереду, не сумнівайтеся.