Людина з історії: Сергій Живий : Київщина футбольна

Людина з історії: Сергій Живий

30.06.2021 Київщина футбольна

Навчившись сам, він готовий вчити інших.

Сергій Живий поповнив чисельну вінницьку діаспору в «Любомирі» зовсім молодим, але вже збагаченим якісним професійним досвідом. Ця подробиця виявилася конче важливою, бо хлопцеві, голодному на турнірні звершення, кортіло визнання. Він освоювався на Київщині не просто, ставши насправді стрижневим виконавцем у тактичних облаштуваннях команди хіба що на третій-четвертий рік, але фахівців у профпридатності переконав одразу. Сергій ніколи не мав особливих труднощів у приборканні м’яча, не бракувало йому й функціональних можливостей, однак завжди і в усьому визначальним у грі живого було тонке відчуття моменту. Звідси й уміння спрямувати груповий маневр у потрібне русло несподіваним пасом, який не спроможні були навіть спрогнозувати інші, чи просто опинитися в потрібний час у потрібному місці. Саме про таких, як Живий, зазвичай кажуть, звертаючись до футболістів, обмежених ігровим шаблоном: якщо не знаєш, що робити з м’ячем, віддай його — і називають відповідне прізвище.

Цей технічний та всюдисущий напівоборонець з умінням асистувати партнерам і забивати самотужки відіграв у вищій обласній лізі столичного регіону дванадцять регулярних сезонів. Одинадцять повноцінних — у «Любомирі»: попри спокусливі пропозиції звідусюди, Сергій залишався вірним ставищенському клубу до останнього. Це й не дивно: там його шанували, там він почував себе ігровим художником і саме там він спробував сили в справі, якій мріє присвятити решту життя. Вивчившись на футболіста безпосередньо на турнірному марші, Живий виявив хист і готовність навчати інших. Юнь ставищенська, що проклала шлях в ДЮФЛ України на вищому, юніорському рівні, саме Сергія Віталійовича вважає своїм наставником, і дехто вже почувається своїм у Чемпіонаті Київщини під прапором «Роніна», де творчо працює недавній футболіст.

Живий, однак, і досі числиться в клубній заявці як вищоліговий гравець. Хоча другий рік поспіль участі в офіційних турнірах обласного рангу не бере. Либонь, тренер намагається «вбити» в собі гравця — подейкують, це потрібно для фахового розвитку. Можливо. Та наш футбол кожного дня потерпає від того, що серед основних дійових осіб уже немає таких як Живий. Залишається вірити, що невдовзі його ігрову пісню гучно підхоплять учні… А поки що зостається пригадати, що Сергій Живий був обласним віце-чемпіоном 2010 року та бронзовим призером двома сезонами раніше, чотири рази входив до гонорового списку «33 найкращі» — і все це під єдиним прапором, любомирівським.