Людина з історії: Дмитро Бесп’ятчук : Київщина футбольна

Людина з історії: Дмитро Бесп’ятчук

29.06.2021 Київщина футбольна

Легенда воротарського цеху Київщини.

Яскравий вихованець баришівського футболу, він, як ніхто інший, міг органічно чергувати виступи в аматорському та професійному статусі, зосереджуючись то на ЦСКА, то на заможних командах Чернігівщини, але справжнього визнання заслужив уже в зрілому віці на Київщині, домігшись особливих успіхів у складі ФК «Буча» впродовж ударної трирічки 2010-2012 років. І мова передусім про виняткові кубкові тріумфи незабутньої міської команди, любовно виплеканої легендарним наставником Віктором Удаловим. Бучанці два роки поспіль, обігруючи на вирішальній стадії путрівських гегемонів, ставали найкращими в обласних кубкових перегонах, і далеко не в останню чергу — завдяки віртуозності Дмитра Бесп’ятчука на посту номер один. А головною вершиною, що її підкорили славного 2011 року Бесп’ятчук і ФК «Буча», була національна кубкова — подвійний фінальний удар по кримському «Гвардійцю» ще довго пригадуватимуть усі, для кого Київщина футбольна це не просто поєднання затертих часом і частим застосуванням визначальних слів.

Особливість кубкового тріумфу полягає ще й у тому, що саме в таких матчах пафосна теза про воротаря, який вартий півкоманди, насправді близька до реальності. Літописні віхи кар’єри Бесп’ятчука зайвий раз ілюструють і підтверджують її. Тричі поспіль, у 2010-2012 роках, саме він очолював обрану фахівцями трійку найефективніших стражів воріт у гоноровому списку «33 найкращі» і саме він у цей період отримував тричі поспіль іменний приз Валерія Самохіна як основний голкіпер року на Київщині.

Дмитро мало пограв у Чемпіонаті Київщині — назагал усього 115 вищолігових зустрічей, і ніколи так і не зійшов на чемпіонську вершину. Хоча подіум обласного рангу ставав його чотири рази: віце-чемпіонський титул особливий голкіпер завоював з «Антаресом» і ФК «Макарів», а бронзову медаль — з ФК «Буча» та «Патріотом». Остання відзнака зігріла душу кадрового футболіста винятково. Бо здобув її Дмитро Павлович уже в 40-річному віці і до того ж у складі популярної команди з рідного краю. Натомість найвищий аматорський титул, і це віце-чемпіонський національного рангу, Бесп’ятчук завоював уже далекого від сьогодення 2006 року з амбітним колективом із Бузової, згуртованим Степаном Погребняком. Однак завжди, незалежно від географічних і командних назв, його перший номер був найпершим не лише з огляду на футбольну термінологію: Дмитро Бесп’ятчук і справді заслужив рідкісне право називатися кращою половиною кожної своєї команди.