Ілля ЗУБКОВ: «Основне в моєму житті не футбол, а сім’я» : Київщина футбольна

Ілля ЗУБКОВ: «Основне в моєму житті не футбол, а сім’я»

13.08.2026 Київщина футбольна

Маленька сповідь богатиря прем’єрного туру.

— Ілля, вітаю з яскравою прем’єрою — упевнений виграш команди й особистий хет-трик, що завжди приємно для форварда!

— Дякую, приємно перемагати на початку сезону — це завжди дуже важливо, психологічно передусім.

— Забивати три м’ячі в одному матчі — звична для вас подія? Може, й на професійному рівні таке вдавалося?

— Ні, забивати три м’ячі за матч — рідкість для мене. Тому й радий по-справжньому. Принаймні на професійному рівні хет-трику не було, це точно.

— До речі, про ваші голи. Перший — після подачі Мачуленка з кутового, а два наступні як відбулися? Запитую, бо трансляції більшої частини другого тайму не було.

— Другий м’яч я забив після проходу Співакова, був незначний рикошет, і мені вдалося поцілити в один дотик. А третій мій гол став результатом командного пресингу. Венгер виграв єдиноборство в оборонця, од нього м’яч відскочив до мене — завершальний удар знову виявився влучним. Отже, хет-трик оформили різноманітні влучення — у першому випадку був удар головою.

— Що скажете про гру в цілому, як оціните зовсім юного суперника?

— Хороша команда, непогані зовсім юні гравці. Помітно, що вони привчені грати у футбол, не б’ють м’яча вперед, а намагаються виходити з оборони через пас. Нехай великий рахунок не вводить в оману, насправді нам було непросто з ними, особливо в другій половині першого тайму. Ніскільки не сумніваюся, що з «Колосом» усім учасникам обласного чемпіонату доведеться попотіти. Принаймні я щиро бажаю колосівським юнакам усього найкращого.

— Стати найвлучнішим у Чемпіонаті Київщини ставите собі за мету? Чи здобували такі призи раніше — на дитячому рівні, юнаком, у професіоналах?

— Та ні, це не для мене:) Звісно, завжди прагну забивати і не приховую бажання перемагати завжди. Однак основне для мене — отримувати задоволення від футболу й допомагати партнерам вигравати матчі та турніри. Це святе для кожного футболіста, не сумнівайтеся в цьому. А призи… От зараз подумки повернувся в минуле і можу з упевненістю сказати, що серед професіоналів я найвлучнішим ніколи не був, а в юнаках — так, щось траплялося.

— І взагалі, нам особливо приємно представити Іллю Зубкова Київщині футбольній різносторонньо. Де і в кого починали — перша команда й тренер? Який футбол, яка Ліга і яка команда в епіцентрі вашої зацікавленості? А що поза грою, якими є ваші захоплення?

— Я шестирічним починав у київському «Переможці», а ще десь за рік опинився в дитячій школі «Динамо». Опікувався мною незабутній Віталій Григорович Хмельницький. Особлива для мене людина, винятково важлива. Завдяки йому в моєму житті й з’явилося київське «Динамо». Потім були «Динамо-2» та Вадим Анатолійович Євтушенко. Велика вдячність і повага до нього. 17-річного юнака він долучив до футболу професіоналів і не полишив напризволяще — його поради завжди були щирими та доречними, я запам’ятав усе це на все життя. А зараз я вболіваю за ФК «Чернігів», оскільки на Чернігівщині минуло моє дитинство. Признаюся чесно, що поза тренуваннями та власне грою футбол у цілому не зовсім цікавить мене. Головне моє захоплення — сім’я та робота, цьому й присвячую майже весь час.