Футбольному роду нема переводу : Київщина футбольна

Футбольному роду нема переводу

18.06.2016 Київщина футбольна

Роман Миколайович ЛИТОВЧАК (22.02.1979, Яготинського району). Перший тренер — О.Г.Негода. Команди: «ЦСКА-Борисфен» (Київ), «Нива» (Тернопіль), «Борисфен» (Бориспіль), «Оболонь» (Київ), ФК «Красилів» (Хмельницька область), «Дніпро» (Черкаси), «Княжа» (Щасливе), «Арсенал» (Біла Церква), «Зірка» (Київ), ФК «Путрівка», ФК «Буча», ФК «Бориспіль»), ФК «Бишів».

Футбольному роду нема переводу Син авторитетного дитячого тренера був одним з найкращих у найпершому футбольному випуску Щасливського навчально-виховного комплексу. Либонь, йому й справді неабияк поталанило: директором у Щасливому працює безмежно залюблений в народну гру Юрій Йовбак, ази футболу Роман пізнавав під опікою чудових наставників Олега Негоди та Віктора Варениці, у ліговій команді дебютував завдяки Михайлові Фоменку, а в майстри хлопця вивели Сергій Морозов і Олександр Рябоконь. Що не ім`я, то легенда!..

Шістнадцятирічним Роман Литовчак дебютував у Кубкові країни та першій національній лізі, захищаючи кольори фоменковського «ЦСКА-Борисфена». Коли клуб Дмитра Злобенка розвалився, хлопець з мальовничого бориспільського села Гора пройшов стажування в київському «Динамо» та тернопільській «Ниві», причому в останній, уже під проводом Ігоря Яворського, зіграв чотири матчі в українській вищій лізі. Однак додому тягло нестерпно, а тут ще й наспіла звістка про те, що Ігор Ковалевич заповзявся реанімувати рідний «Борисфен»…

Атакувальний напівоборонець, який однаковою мірою вправно діяв і на фланзі, і на центральній осі, швидко став улюбленцем бориспільських уболівальників. Роман грав технічно, тяжів до комбінаційного стилю, однак мав ігрові труднощі з огляду на посередні функціональні можливості. До усвідомленої необхідності виконувати й чорнову роботу на полі його привчив Сергій Юрійович Морозов, і наприкінці своєї тривалої кар`єри саме Литовчак був одним із найпрацьовитіших у різних за рангом колективах. А конструювати груповий маневр команди з урахуванням реальних можливостей партнерів він узявся завдяки Олександрові Дмитровичу Рябоконю. Це під його проводом «Борисфен», яскравим лідером якого був Роман Литовчак, завоював омріяну перепустку до першої національної ліги, поклавши малі золоті медалі в уперше розіграний 2000 року Кубок другої ліги (тоді наставником юнаків ще був Анатолій Іванович Бузник).

Однак право виступати серед еліти борисфенівці вибороли без Романа. Коли стало зрозуміло, що процес виходу до вищої ліги затягнувся, 23-річний футболіст після довгих і важких роздумів пристав на пропозицію столичної «Оболоні», яка раніше підвищилася в ранзі. Як з`ясувалося майже одразу, вибір виявився помилковим. Атмосфера в «Оболоні» навіть віддалено не нагадувала ту, що зазвичай панувала в його рідному колективі. Та й навчально-тренувальний процес, м`яко кажучи, бажав кращого. Марно згаявши два роки, Литовчак повернувся до «Борисфена» і вже в першій календарній зустрічі — в Запоріжжі — започаткував свій вищоліговий стрілецький доробок. Але біда сама не ходить. Бориспіль і Київщина виявилися неспроможні фінансувати футбольний клуб з елітними прагненнями, і вже солідновіковий за спортивними мірками гравець подався в обридливі мандри командами без переможних традицій і високих завдань…

Футбольна доля посміхнулася Романові знову на схилі турнірного віку. ФК «Путрівка», куди він перебрався за відомим у вищолігових колах фастівським футболістом Ярославом Вишняком, став чемпіоном області і віце-чемпіоном України серед аматорів. Литовчак, як і раніше, виокремлювався з-поміж партнерів яскравою грою, що базується на добротній техніці володіння м`ячем і винятковим умінням опинитися в потрібний час у потрібному місці. Нехай з роками й пропала швидкість, зате примножився досвід. А неабияке уміння виконувати стандарти, яким Роман відзначався завжди, стало відшліфованим до блиску. Симпатики Київщини футбольної загалом і самого Литовчака зокрема, напевно, ще довго згадуватимуть його диво-гол у кубковому фіналі на бориспільському стадіоні-красені «Колос»…

Остаточно повісити бутси на цвях, судячи з усього, час ще не наспів. Але й вибір свого подальшого життєвого шляху Роман Литовчак уже зробив остаточно. Виступаючи за ФК «Путрівка», він успішно пройшов навчальний курс за програмою Федерації футболу країни і заслужено отримав диплом «С», який дає право тренувати дитячо-юнацькі і аматорські колективи в Україні. До речі, дипломантом екс-борисфенівець став одночасно з уславленим батьком — Миколою Олексійовичем Литовчаком, який продовжує виховувати талановиту футбольну юнь в Щасливому. На часі й обдаровані вихованці Литовчака-молодшого. А поки що Роман охоче поєднує два найулюбленіші свої заняття — футбол і риболовлю, буквально викроюючи для останнього рідкісні години дозвілля.

(З ІСТОРИЧНОГО ЦИКЛУ «ПЕРША СОТНЯ КИЇВЩИНИ ФУТБОЛЬНОЇ»)