Фундатор обласної федерації : Київщина футбольна

Фундатор обласної федерації

21.04.2016 Київщина футбольна

Микола Миколайович КИРСАНОВ (13.05.1935, Москва — 08.06.1998, Київ). Заслужений тренер України. Арбітр всесоюзної категорії. Перший наставник — М.М.Балакін. Засновник і перший голова громадської фізкультурно-спортивної організації «Київська обласна федерація футболу» (КОФФ).

Фундатор обласної федерації Микола Кирсанов народився в Москві, але перебрався до Києва малюком. Либонь, саме тому своєю малою батьківщиною він завжди вважав українську столицю. Школярські роки, як і більшість київських хлопчаків, щедро віддав спорту. Був затятим футболістом, однак грунтовно займався насамперед спортивною гімнастикою. До смерті його душу зігрівали спогади про безкомпромісну конкуренцію на помості з майбутньою легендою світової гімнастики Юрієм Титовим. Юний Кирсанов одного разу навіть обійшов ровесника на школярському чемпіонаті Києва в абсолютній першості!

Однак Миколу, або Кольку, як зверталися до нього зазвичай друзі, усе нове та складне взагалі притягувало, немов магнітом. Не дивно, що й одним з піонерів канадського хокею в Україні став саме Кирсанов. Він грав у першій збірній республіки, а серед його наставників був Олександр Щанов, якого майбутній голова КОФФ особливо шанував як непересічного футболіста і чудову людину і з яким був по-справжньому близьким за духом упродовж усього життя.

Порекомендував зайнятися суддівством футбольних матчів інший Учитель — Микола Миколайович Балакін. Вони разом працювали в Інституті фізкультури, і саме Кирсанов допомагав першому українському арбітру ФІФА облаштовувати кафедру футболу та хокею. Новачок на диво швидко опанував непрописану в офіційних документах професію і стрімко піднявся щаблями суддівської ієрархії, ставши в середині шістдесятих років минулого століття одним з елітних служителів футбольної Феміди і цілком заслужено потрапивши до гонорового десятка найкращих арбітрів сезону.

Але Кирсанов був представником Києва, а не Москви, до того ж особливо серйозно ставився до наукової та викладацької роботи в інфізі, тому й закріпитися на найвищому рівні не зумів. І все-таки чимало важливих матчів виняткового рангу, та й низку міжнародних він провів бездоганно, набувши авторитету і заслуживши звання судді всесоюзної категорії.

На зламі сімдесятих і вісімдесятих років Миколу Кирсанова відрядили до дружнього тоді Афганістану. Він допомагав розвивати футбол, готував національні кадри і тренував збірну країни. Повернувся на батьківщину з кількома державними нагородами і… загостреними хворобами. Сімейне життя не склалося, Київ зустрів насторожено, якщо не сказати — прохолодно, нові люди в офіційних кабінетах навіть не намагалися зрозуміти його…

Фундатор обласної федерації Титулований арбітр, авторитетний науковець і досвідчений тренер шукати принизливої прихильності не забажав і вирушив до Переяслава-Хмельницького, де впродовж кількох років енергійно вибудовував «колосівський» футбольний клуб, кооперуючи направлені на розвиток масового спорту кошти сільгоспвиробників. Ожив і причепурився тамтешній стадіон, активізувалася робота з дітьми, представницька команда долучилася до гурту найсильніших у Київській області і з успіхом спробувала сили на республіканській арені…

Переяславський період життя збагатив Миколу Кирсанова надзвичайно потрібним досвідом організатора, якому тісно в рамках усталених форм і догматичних структур. Нові напрацювання стали в особливій нагоді, коли він очолив обласний футбол. Саме тут, у Київській області, виникла і 1989 року була матеріалізована командою однодумців, очолюваних Кирсановим, ідея про госпрозрахунковий спосіб організації народної гри. Слава про Київський обласний футбольний клуб на правах федерації, який функціонує на засадах повного госпрозрахунку, облетіла весь Союз. До Києва, на вулицю Пушкінську, приїжджали за досвідом і з усіх куточків України, і з Росії, і з інших союзних республік. А клуб, не чекаючи на допомогу напіврозваленої держави, організовував і проводив показові матчі та благодійні турніри, усіляко підтримуючи ветеранів і дітей, але не забуваючи при цьому й про офіційні змагання.

З появою Кирсанова на Київщину прийшли й імениті особистості вітчизняного футболу: він для кожного знаходив цікаву та конче потрібну за скрутних часів роботу. Київський обласний клуб, а невдовзі й федерація, котру Микола Миколайович юридично зареєстрував також найпершим у незалежній Україні — на початку 1997 року, стали своїми для Юрія Войнова, Володимира Мунтяна, Євгена Лемешка, Олександра Гулевського, Леоніда Шмуца, Валерія Самохіна, Бориса Висоцького, Анатолія Молотая, Віктора Жиліна, Петра Безносенка, Дмитра Городецького, Олександра Щанова, Ігоря Качара, Миколи Дробота, Юрія Покровського… Завдяки фундатору розкрився талант Олександра Тютюна, Віталія Пилипенка, Володимира Коломійця та Ігоря Ковалевича…

Фундатор обласної федерації Ще на зламі двох останніх десятиріч двадцятого сторіччя з ініціативи Кирсанова було започатковано низку зимових турнірів. Вони й стали своєрідним прологом до Меморіалу Олега Макарова, який в січні 1996 року відкрив унікальну та неабияк важливу серію традиційних передсезонних змагань національного масштабу. Нічого подібного в Україні до того просто не було!

Кирсанов, активно пропагуючи національний чемпіонат ще за союзних часів, енергійно й розбудовував його, будучи небайдужим членом виконкому і керівником першого в українській державі Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ. Він жив цими нововведеннями, щиро уболівав за вітчизняний футбол, і дуже шкода, що підступна та важка хвороба вирвала його з авангардних лав насправді дійових патріотів України і української справи. Микола Миколайович Кирсанов пішов за межу повний сил, ідей і задумів…

(З ІСТОРИЧНОГО ЦИКЛУ «ПЕРША СОТНЯ КИЇВЩИНИ ФУТБОЛЬНОЇ»)