Директор штрафного майданчика : Київщина футбольна

Директор штрафного майданчика

10.08.2026 Київщина футбольна

Моє, твоє, наше «Динамо». Легенда.

Винятково популярному в 60–70-х роках минулого століття футболістові біло-синіх сьогодні виповнилось би 84 роки — він відійшов у засвіти 28 вересня 2003–го. Вадим Соснихін у союзних чемпіонатах зіграв 291 матч і забив два м’ячі, чотири рази ставав чемпіоном і двічі тріумфував у кубку, був титуляром у найперших єврокампаніях — 18 матчів у континентальних турнірах, збірником і капітаном олімпійців.

Мало хто знає, що Соснихін починав центрфорвардом і був особливо популярним стрільцем у динамівській команді, яка виграла союзний юнацький чемпіонат, а початкуючого в ті часи Анатолія Банішевського, пізніше — чи не найвідомішого форварда таранного типу, азербайджанські тренери навіть орієнтували на стиль гри старшого на чотири роки киянина. Соснихіна прибрав з атакувальної ланки легендарний Михайло Коман, який при зустрічі в лігочемпіонській Барселоні пояснив мені своє доленосне рішення просто й дохідливо. «Вадимові було важко тримати потрібні для форварда вагу та габарити, але байдуже спостерігати за тим, як пропадає насправді класний футболіст з непересічною технікою та тонким розумінням гри, я не міг і знайшов у дублі йому місце в центрі півзахисту, а потім Соснихін освоївся ще й у ролі захисника», — пригадую розповідь Михайла Михайловича в автобусі, що віз нас до летовища після нокаутуючих 1:4 на «Камп Ноу».

Особисто познайомитися з Вадимом Олександровичем нам поталанило в 90-х роках минулого сторіччя, коли незабутній організатор і спонсор футбольних і гандбольних справ Михайло Федорович Вдовенко готував у рідній Дружні показовий матч аматорів з ветеранами «Динамо». Доки гостинний господар і зірковий гість обговорювали організаційні подробиці, і Соснихін, пригадую, особливо цікавився, що саме співатимуть на стадіоні спеціально запрошені Антоніна, Світлана та Валерій Мареничі, неабияк схожий з батьком юний Сашко Соснихін уміло вправлявся з м’ячем, викликавши правдиве захоплення кількох очевидців. Я скористався нагодою, й запитав про той єдиний гол Соснихіна-старшого, що запам’ятав із «золотого» сезону 1971 року, — реалізований ним пенальті у ворота «Арарата», і почув характерну для життєлюба-жартівника відповідь: «Я взявся бити пенальті, бо наші форварди злякалися відповідальності, а мені чого боятися — я Директор!». Уболівальники називали Вадима Соснихіна Директором штрафного майданчика за рідкісну впевненість і надійність у грі.