Другий тріумф Михайлівки-Рубежівки : Київщина футбольна

Другий тріумф Михайлівки-Рубежівки

26.08.2019 Київщина футбольна

Яскравим святом народної гри став обласний фінал у Малій Солтанівці.

Кубок мандрує Київщиною

— Ми свідомо зупинили свій вибір на стадіоні «Салтік», оскільки прагнемо показувати фінал у регіонах, — заявив Ярослав Москаленко, голова Київської обласної федерації футболу. — Це один з найефективніших способів реально пропагувати футбол.

Мала Солтанівка, завдяки безкорисливій любові до народної гри та господарському таланту керівника громади Павла Гребіника, надала футболістам сучасний стадіончик з якісним газоном і функціональними приміщеннями. Юна співачка Руслана в супроводі танцювального гурту потішила публіку мелодійною піснею. А глядацькі трибуни, заповнені кількома сотнями небайдужих уболівальників, жваво реагували на перебіг подій, котрі виявилися насправді цікавими.

Свято футболу в Малій Солтанівці вдалося на славу і лише підтвердило закономірність вибору ігрової арени для фіналу. Так було й торік у Макарові. КОФФ оголошує конкурс на право провести вирішальний кубковий матч у наступному році. Зарано? Ні, бо готуватися майбутнім господарям уже час починати зараз, аби не опустити підняту насправді високо останніми роками планку організації дійства.

Торжество тактики на «Салтіку»

Добір виконавців у команд аж надто різний — «Авангард» з недавніми професіоналами, нехай і солідновіковими, може дати фору й окремим учасникам національного чемпіонату. «Сокіл», усвідомлюючи цей беззаперечний факт, поставив на згуртованість і самовіддачу. І таки не помилився! «Авангард» грав осібно, розраховуючи лише на вищий виконавський рівень. А «Сокіл», зачинивши надійно фланги, намагався доводити кожний ігровий епізод до логічного завершення, але при цьому не розтринькував сили, навпаки — свідомо виключався з активних дій, якщо розумів, що вони спричинять надмірні витрати енергії.

Зачинені фланги, масова протидія на центральній осі, футбольні Крути в обороні своїх воріт, віртуозність Толебаєва на останньому рубежі, прудкі ноги та потужність Адама Секу, який не давав змоги супернику розслабитися бодай на мить, і доленосний гол Васильєва цілком заслужено принесли другу в історії кубкову вікторію «Соколу».

Миттєвості для літопису

Шваб ударив уже з володінь Толебаєва, намагаючись поцілити під дальню стійку, — технічним обвідним ударом, як це полюбляє робити Циганков, але м’яч обминув ціль.

Байдалук, вискочивши на вільний простір лівим флангом з глибини поля, спрямував м’яча в дальній кут уже залишених Товтом воріт, однак промахнувся.

Товт уже в компенсований час долучився до розіграшу стандарту в чужих володіннях, опинився в потрібному місці і першим на м’ячі, але завдати точного удару з повітря не зумів. А був таким близьким до маленького футбольного подвигу.

Толебаєв, який на початку зустрічі помітно нервував, продемонстрував надприродні дива пластики для свого двометрового тіла та блискавичну реакцію в епізоді, коли суперники впродовж ігрової миті намагалися протаранити його ворота кілька разів.

Двадцять четверта хвилина — вирішальна. 36-річний Ємельянов, який виконав неймовірний обсяг бігової роботи і не поступився молодшим у мобільності, подав черговий кутовий з лівого флангу, миттєво відскочив до кута штрафного майданчика на передачу партнера і пострілом без підготовки струсонув поперечку, а Васильєв, опинившись на м’ячі, що його відбив Товт, свого шансу не змарнував.

Ця щаслива чортова дюжина

«Сокіл» ознаменував яскравим тріумфом свій тринадцятий кубковий матч обласного масштабу. Заслужені нагороди переможцям, як і відзнаки фіналістам, вручили керівники КОФФ — Ярослав Москаленко, Василь Наливайко, Микола Логвин і Валерій Чалий у супроводі гостинного господаря Павла Гребіника.

Ярослав Москаленко передав ще й комплекти футбольної форми від обласної федерації для місцевих дітлахів і їхніх ровесників з Гребінок, де напередодні врочисто відкрили оновлений стадіон.

Індивідуальні нагороди отримали також Адама Секу — як найрезультативніший стрілець та Віталій Ємельянов — як найкращий гравець Кубка Київщини 2019 року, а також арбітри, котрі, на загальну думку, провели фінальний матч на справді високому рівні.

КУБОК КИЇВЩИНИ-2019. ФІНАЛ. 25 серпня, неділя

АВАНГАРД (Бзів) — СОКІЛ (Михайлівка-Рубежівка) — 0:1 (Васильєв, 24).

Товт-к, Кондратюк (Алефіренко, 46), Ярмак, Дорофеєв (Бондар, 88), Панфілов, Чередниченко (Кушнір, 90+6), Шваб (Зелді, 70), Леонідов, Миколайчук, Смалько (Коваль, 65), Коропецький. Президент клубу Андрій Коротков, тренер Сергій Карпенко — Толебаєв, Пустовіт-к, Паламарчук, Сорока, Федоренко, Васильєв, Пастух (Фільчаков, 65), Байдалук, Ємельянов (Подшивалов, 90+6), Захарченко, Адама Секу. Президент клубу Дмитро Бірюк, тренер Олег Самченко.

Арбітри Андрій Федорук — Дмитро Рубан, Дмитро Подвальний — Сергій Задиран. Спостерігач арбітражу Леонід Куб’як.

Попередження: Дорофеєв, 16, Леонідов, 51, Смалько, 59 — Захарченко, 53, Фільчаков, 70.