Драма в Борисполі : Київщина футбольна

Драма в Борисполі

28.04.2020 Київщина футбольна

Симпатики вітчизняного футболу досі з особливим хвилюванням пригадують жовтневий євроматч юніорів на «Колосі» зразка 1998 року.

Україна недарма боролася за право приймати відбіркову групу чемпіонату Європи серед 19-річних саме тоді. Валентин Луценко (на знімку з сином Євгеном), особливо продуктивний наставник юні наприкінці минулого століття, зібрав і підготував до турнірних випробувань насправді перспективний, як здавалося, колектив з прицілом і на наступний змагальний цикл. Адже до хлопців 1980 року народження він свідомо додав і кількох молодших — тоді в Україні не прагнули виключно скороспілих футбольних плодів. Євровідбір проходив у Борисполі, а конкурентами наших юніорів були збірні Вірменії та Чехії. Дбайливий господар стадіону «Колос» Микола Костянець та його підопічні здійснили все можливе для справжнього свята народної гри. На трибунах щоматчу збиралося більше тисячі глядачів, атмосфера була чудовою. Українці вийшли на вирішальний матч фаворитами, маючи кращу різницю м’ячів: нас у протистоянні з чехами задовольняла нічия.

До перерви підопічні Луценка почувалися повноправними господарями становища. Вони вели перед завдяки голу Монарьова і мали нагоди подвоїти результат. Оптимізму на глядацьких трибунах не притлумив і початок другого тайму. Гірше стало ближче до фіналу. Чехи, з-поміж яких виокремлювалися Росицький та Барош, поступово змінили контратакувальну манеру на позиційний наступ і загрози поблизу наших володінь почастішали. На 71-й хвилині Коуновський взагалі поновив рівновагу. Відчувалося, що господарі неабияк стомилися — вони замінили тільки одного гравця в перерві, а гості, навпаки, аж трьох. Українці, намагаючись піймати суперника на зустрічному курсі, змарнували свої нагоди. Натомість підопічні тренера Квачека пішли ва-банк: вони випустили на 89-й хвилині свіжого Матушека, затисли наших у володіннях голкіпера Колодюка і вже буквально за кілька миттєвостей реактивний Барош забив переможний м’яч. Стадіон буквально завмер у пелені суму.

Так, у нас були проблеми: Луценко-молодший травмувався в попередній зустрічі, не вийшов на поле стрижневий захисник Симоненко, помітно бракувало можливостей для рівноцінних замін. Але чехи прагнули виграшу будь-якою ціною і досягли його, поклавши все на вівтар перемоги. А ми сподівалися на синицю в жмені і не втримали навіть її…

Історія засвідчила, що з тієї команди Валентина Луценка вийшло й справді чимало кваліфікованих професійних футболістів: Акопян, Бідненко, Шершун, Розгон, Монарьов, Телятников; дехто навіть засвітився в основній національній команді України. Але важко порівняти наш кадровий здобуток з чеським відповідником, оскільки принаймні троє з тієї збірної, що так яскраво перемогла жовто-блакитних у Борисполі восени 1998 року, стали в недалекому майбутньому зірками європейської величини. «Малим Моцартом» називали в Європі хавбека «Борусії» і «Арсенала» Томаша Росицького. Виграв Лігу чемпіонів УЄФА в складі «Ліверпуля» Мілош Барош. А Зденек Григера зажив у майбутньому правдивої слави топового захисника в європейському футболі. Тож і не дивно, що буквально за рік-два після тріумфу на гостинному «Колосі» вони стали стрижневими виконавцями в національній команді Чехії, а 2004 року дісталися ще й півфіналу чемпіонату Європи.