Дмитро БЄЛОВ: «З юнаками працювати приємно та складно водночас» : Київщина футбольна

Дмитро БЄЛОВ: «З юнаками працювати приємно та складно водночас»

25.11.2025 Київщина футбольна

Наставник унікальної для нашої ліги команди — про принципи й перспективу зростання.

— Вітання, Дмитре Борисовичу! «Партизан» на коні?

— Дякую. Чесно кажучи, не знаю, на коні чи ні. Хоча докладаємо максимум зусиль, аби так і було.

— Блискучий виступ, три виграші підряд, зокрема й два гостьові. Хлопці повірили в свої сили?

— Дуже раді, що нам удалося завершити осінню частину чемпіонату трьома перемогами. Ну, не те, щоб повірили — ми завжди вірили в свої сили. Головне було — не опуститися в психологічну яму після п’яти поспіль поразок од лідерів. Це мене й непокоїло найбільше. Але всі хлопці підійшли до ситуації максимально відповідально, багато й цілеспрямовано працювали над нашими проблемними моментами — і справилися.

— «Партизан» — унікальний проєкт. Ставка на юнь була ризикованою, але спрацювала. Як добираєте виконавців, як і чим мотивуєте, бо, знаю, це далеко не найзаможніша команда в області.

— Ми шукаємо поповнення на нижчому змагальному рівні. Чемпіонати студентів, районні та міські змагання, переглядаємо випускників дитячих футбольних шкіл. А ще допомагають мої колеги з так званих заможних команд. пропонують нам тих, хто не підійшов їм, або потребує більше ігрової практики. Щодо мотивації, то ми, хоч і не входимо до когорти найзаможніших колективів чемпіонату, маємо свої фінансові умови, які вже впродовж трьох років нехай і помаленьку, але постійно покращуються. І найголовніше. Ми не обіцяємо якісь неймовірні умови, а потім по пів року не платимо взагалі. Ні, у «Партизані» все скромно, але стабільно. За це подяка нашому президенту Матвію Ігоровичу Євсеєнку! Плюс у нас налагоджена серйозна співпраця з агентськими компаніями та посередниками, котрі моніторять наших гравців, і ми час од часу скеровуємо своїх виконавців на професійну кар’єру. Насправді це колосальна мотивація для молоді, яка бажає виступати на високому рівні.

— Тренеру важко працювати з юнаками? Кожний з них, либонь, уявляє себе завтра зіркою, до кожного має бути особливий підхід, чи не так?

— З юнаками працювати водночас і приємно, бо вони надихають життєвою енергією, запалом і мотивацією, але й складно, бо треба навчати їх не лише футбольним — життєвим моментам і принципам також. Юнь емоційна та нестабільна навіть у своїх бажаннях. А підхід має бути індивідуальним до людини будь-якого віку — від 16 і до 80 років:)

— Можете сказати, що в нинішньому складі є майбутні професіонали хорошого рівня. До кого варто продивитись особливо уважно?

— Я переконаний, що в нинішньому складі «Партизана» будь-який футболіст може заграти на професійному рівні, а дехто — навіть на найвищому вітчизняному рівні спроможний бути серед найкращих! Я кажу про це з повною відповідальністю. Просто хлопці мають усвідомити, що для цього повинні багато й наполегливо працювати. Особливо важливим є психологічний аспект. Однак імена, вибачте, не назву. Не дай, Боже, голова в молоді запаморочиться:)

— Знаю, що колишні гравці «Партизана» вже помітні й на вищому турнірному рівні. Кого з експідопічних назвете? Завдяки яким якостям хлопці вибились у футбольні люди?

— Таких уже багато було, дехто навіть устиг завершити кар’єру. З останніх наших вихованців стабільно грають Жовтенко, Кулакевич, Дебелко, Задніпрянець, Тимошенко. Дехто, провівши в «Партизані» лише кілька тренувань, одразу вирушав до професійної команди. Якщо ми бачимо, що людина вже готова до підвищення, — не тримаємо в аматорах. Окремо скажу про Дениса Ахтирського. Цей хлопець, не маючи серйозної школи, за два роки пройшов од новачка «Партизана», який не потрапляв до заявки на сезон, до беззаперечного лідера колективу і, зрештою, гравця-професіонала. Неймовірна працелюбність, емоційна незламність, рідкісне бажання! Він упродовж двох років приїжджав після своєї дуже непростої роботи на тренування за дві години до його початку і працював сам-один. Я завжди ставлю Дениса в приклад іншим юним футболістам.

— «Партизан», уже зрозуміло, своєрідний плацдарм для фахового стрибка. А як до цього ставиться президент клубу, його помічники?

— Президент клубу і його помічники ставляться з розумінням до таких моментів і пишаються фаховим зростанням хлопців. Однак мова виключно про перехід у професіонали. Іти до інших аматорських команд, України й області зокрема, ми не радимо. Більше того — на таке в нас табу для кожного співробітника клубу.

— Кодра може зійти на подіум обласного чемпіонату?

— Звичайно, ми хочемо про це мріяти і навіть мріємо, але сприймаємо такі речі адекватно. Принаймні розуміємо, що нинішнього сезону розраховувати на подіум, м’яко кажучи, ще зарано.

— Що скажете про наш турнір, про лідерів, про конкуренцію, про загальний рівень?

— Нинішню Лігу Київщини можна розподілити на дві таблиці: перша п’ятірка+друга шістка+Лосятин окремим заліком. Перша п’ятірка за своїми можливостями нічим не поступається лідерам Другої ліги та середнякам Першої ліги. Я не розумію, чому вони не заявляються в професіонали, адже з першої ж спроби боролися б за вихід у першоліговий турнір. Оскільки ця п’ятірка в нас, то для другої шістки важко зрозуміти турнірну мотивацію. Що, боротися за першість після квінтету лідерів?! Але з іншого боку, присутність таких команд серйозно підвищує престиж обласного чемпіонату. Зараз загальний рівень Ліги Київщини не поступається відповіднику Другої ліги!

— І дуже делікатне запитання, без образ, Дмитре Борисовичу. Мова про ваші штрафні картки. Надмірність емоцій, схоже, стає проблемою — і для вас особисто, і для команди. Погодитеся?

— Так, є проблема. Моя надмірна емоційність може заважати — це беззаперечно. Я над цим працюю. Однак не скажу, що для команди це завжди стає проблемою. Буває, що й це потрібно — для перезапуску якогось незворотнього процесу на полі, приміром. І все-таки з емоційністю в небажаній надмірності я борюся, ретельно працюю над собою, і позитивна динаміка відчутна. А за команду стоятиму горою завжди!