Динамівський пролог : Київщина футбольна

Динамівський пролог

07.07.2011 Київщина футбольна

Суперкубок України завоювали київські футболісти. Букмекери ставили на «Шахтаря», і мали слушність. Не тільки тому, що саме гірники безапеляційно виграли минулий чемпіонат України.

Вони ще й переважають киян за потенціалом клубу, і це насправді важлива подробиця.

Однак матч у Полтаві, динамічний і сучасний за змістом, виграли кияни, до того ж — закономірно і без приводу для оскаржень.

Це — парадокси великої гри, з яких і зіткана її спокуслива непередбачуваність.

Я ніколи не вважав Мірчу Луческу воістину великим тренером, хоча й поважаю його за беззаперечний і непересічний фаховий талант. Але обласканий славою і сильними футбольного світу тренер жодного разу — принаймні на моїй пам`яті — не спромігся змінити перебіг подій на полі замінами чи бодай змінами в складі і тактиці своєї команди. «Шахтар» грає так, як грають його лідери. Піде гра в Адріану з партнерами, і калейдоскоп атак на ворота суперника може запоморочити голову найкваліфікованішому захисту. Не піде — бери та плач серцем і без сліз, як робить в подібних випадках Ринат Ахметов.

Саме так трапилося в Полтаві. Бразильці «Шахтаря» нагадували сліпих кошенят, які навпомацки просувалися до мети, опиняючись раз у раз у закутках потрібного шляху. Дивовижно, проте Луческу не вигадав нічого кращого, як долучити до наступу неефективний в таких випадках таран у вигляді статичного штурмовика Селезньова.

Можливо, гірники ще не набули оптимальної ігрової форми? Так, це правда. Однак і динамівці досі не вийшли на пік ігрової та функціональної готовності, що промовисто засвідчили друготаймові події, коли блакитно-білі надмірно притулилися до своїх володінь не лише в очевидному бажанні спіймати конкурента в класичній контратаці.

І все-таки столичні футболісти стали кращими цілком закономірно. Насамперед тому, що вони, на відміну від опонента, виявилися реалістами.

«Шахтар» намагався грати так, як грає завжди і проти будь-якого суперника. Одного бажання, проте, не підкріпленого потрібними фізичними кондиціями та швидкісною витривалістю, було замало. Атаки гірників виявилися деклараціями — і не більше.

Натомість «Динамо», усвідомлюючи свої плюси та мінуси липневого зразка, обрало класичний контратакувальний варіант — і не прогадало. Бо підопічні Юрія Сьоміна були готовими терпляче очікувати на свій шанс, без упину обливаючись потом у руйнівній роботі.

Нагородою за це й став для них омріяний після провального минулого сезону Суперкубок України.

Однак футбол і справді зітканий з парадоксів, і навіть цей повчальний тріумф аж ніяк не гарантує «Динамо» цілковитих успіхів у календарному турнірному році. Кияни виграли пролог, а далі все починається заново. З нуля.