Денис ВАСИЛЬЧЕНКО: «Особливість «Титану» — Тренер» : Київщина футбольна

Денис ВАСИЛЬЧЕНКО: «Особливість «Титану» — Тренер»

29.09.2025 Київщина футбольна

Яскравий голеадор — про себе й про команду, що прагне максимального результату.

— Дивовижний за виконанням удар, вітаю з особливо видовищним влученням!

— Велике дякую!

— Знаю, що це не перший такий штрафний у виконанні Дениса Васильченка. Звідки це зразково-показове дійство? Ви спеціально тренуєте стандарти? Бо й кутові ваші також небезпечні.

— Якось так сталося, що тренери вже в ДЮФЛ побачили в мені виконавця стандартів. Раніше, звичайно, спеціально тренував удари, тепер уже ні — удосконалюю напрацьоване колись безпосередньо під час матчів.

— Мені доводилося бачити вас і в середній ланці, і в обороні. А насправді яка позиція для Васильченка є рідною чи принаймні найближчою? На зорі футбольних занять, либонь, була й атака?

— Так, я грав на багатьох позиціях — хіба що воротарем не був. Моя рідна позиція — крайній півзахисник. Особливо подобається грати праворуч у середній ланці.

— А де ви починали, у якому клубі і хто був першим тренером? Хто виступив ініціатором футбольного майбутнього — батьки, либонь?

— Починав я в Луганському спортінтернаті — ЛОВУФК, тренер — Юрій Олексійович Кондратьєв. Ініціатором виступив сам, у дитинстві батьки не дуже серйозно сприймали захоплення сина. Зате вони підтримали мене, коли надійшло запрошення з інтернату, значною мірою саме завдяки розумінню та підтримці батьків я маю змогу грати — їм особлива подяка.

— Свого часу в «Денгоффі» ви були серед найуспішніших асистентів стрільця. Тепер віддаєте результативні паси значно рідше. Що змінилося з роками?

— Я в «Денгоффі» завжди був націлений на атаку, грав правого півзахисника й опинявся ближче до воріт суперника — звідси й значна кількість асистів. Але з роками позиція на полі змінилася, зараз я граю в обороні і моїм основним завданням є зіграти на нуль — отже, й результативних передач од мене стало значно менше.

— «Титан» далеко не перша для вас обласна команда. Хто і що з минувшини згадуються часто і з теплотою? «Денгофф», «Партизан», «Лісне», «Олімп»?

— У кожній команді мені було добре, завжди приймали тепло та дружньо. Саме тому й виокремлювати якийсь колектив не буду, до всіх я ставлюся з щирою повагою.

— І все-таки повернімося до «Титану». Що скажете про нову команду? Що в ній особливого?

— «Титан» — амбітна команда з найвищими завданнями, і це мені неабияк імпонує. Особливість колективу — це тренер. Олександр Анатолійович Розгон — справжній професіонал, який здатний зібрати боєздатну команду за короткий часовий відрізок і згуртувати її так, аби всі прагнули максимуму й стовідсотково викладалися заради перемоги на футбольному полі. Так було в «Лісному», так є в «Титані».

— Старожили чемпіонату, чув, скептично налаштовані щодо новачка. Мовляв, очки є, гра невиразна. Спростуєте твердження скептиків?

— Я не вважаю гру нашої команди невиразною — однозначно. «Титан» поступово вдосконалюється, нам узагалі лише кілька місяців од роду. Десь ще бракує холоднокровності на вогневому рубежі, на жаль, марнуємо гарні моменти. Скептики підмітили, що в нас є очки, а для досягнення найвищого результату саме вони й потрібні — більше нічого.

— На що націлився «Титан» у прем’єрному сезоні?