Денис СТАРЧЕНКО: «Грати в Ставках було важко» : Київщина футбольна

Денис СТАРЧЕНКО: «Грати в Ставках було важко»

01.10.2025 Київщина футбольна

Найкращий гравець сьомого туру — про себе, про «Денгофф» і про враження від футболу.

— Вітаю, Денисе, ви — найкращий гравець туру!

— Доброго дня, дякую за таке визнання, дуже приємно.

— Як оціните матч у Ставках?

— «Полісся» насправді хороша команда з класними гравцями — ми розуміли це й були готовими до гри агресивної з єдиноборствами та безкомпромісністю. Так, господарі створили кілька гострих моментів, але й ми гідно відповіли й могли забивати в другому таймі. На жаль, важким виявилося поле — скоріше для боротьби, аніж для гри. «Денгофф» зіграв на нуль, і заслуга в цьому всієї команди.

— Досі перед очима момент з ударом Козія і ваша блискавична реакція на нього. Це щось від природи, від характеру, чи таку реакцію можна натренувати?

— Не скажу, що той удар був особливо складним. Але значною мірою — так, особливо видовищний епізод. Я був абсолютно сконцентрований на моменті й просто виконав свою роботу, не більше.

— Як стають воротарями? От у вас, приміром, це був свідомий вибір, чи все-таки випадковість?

— Я починав у дитинстві… лівим захисником і моїм кумиром був уславлений Роберто Карлос. Я мріяв бути таким, як він, але, на щастя, не склалося:) Якось наш голкіпер зазнав травми перед серією пенальті. Довелося стати на ворота мені. Ми виграли ту післяматчеву перестрілку, а я змінив ігрове амплуа:)

— До речі, розкажіть, будь ласка, як починалося захоплення футболом? Звідки ви родом, ваші найперші команда і тренер?

— Я родом із Глухова Сумської області. У футбол мене привів друг, Богдан Кравченко, він уже був одним з найкращих на Сумщині в своїй віковій категорії. Перший тренер — Володимир Іванович Мегем. А ще за кілька років мама переїхала до Сум і забрала мене з собою — так у моєму житті з’явилася спортивна школа «Зміна».

— Цікаво, чи мали ви зразок для наслідування серед майстрів воротарського цеху?

— Звичайно, мав. Я змалечку вболіваю за мадридський «Реал», тож і не дивно, що найпершим кумиром став Касільяс. Потім — Мануель Нойєр. А ще мені дуже подобалася манера гри тепер уже колишнього одноклубника Максима Кучинського — він особливо допоміг у формуванні мене як голкіпера.

— Однак повернімося до Ліги Київщини. «Денгофф» і чемпіонство — вічна тема, однак і досі ще не факт. Є команди нинішнього сезону, що мають більше шансів на перемогу? Скажімо так: кого вбачаєте головним конкурентом «Денгоффа» і чому?

— Шанси мають усі, чемпіонат тільки почався й попереду ще тривала турнірна дистанція. Переконаний, що маємо з повагою ставитися до кожного суперника, змагатися до кінця — усе з’ясується на фініші. Не сумніваюся, що й «Денгофф» є реальним претендентом на чемпіонство — маємо насправді сильний колектив.

— А якщо говорити про ваших колег з інших колективів, то чий виступ заслуговує на похвалу?

— Я з особливою повагою ставлюся до всіх колег за ігровим амплуа. Голкіперська справа дуже складна. Кожний страж воріт має в активі гарні матчі, виділяти когось не буду.

— Які висновки зробили з участі у VBET Кубку України? Різниця між аматорами та професіоналами насправді нагадує прірву?

— Мені дуже сподобався новий формат змагань. Навіть аматори мають нагоду не просто зіграти — вибити професіоналів найвищого рангу з турніру! Ні, прірви немає, погляньте на склади наших команд — на Київщині виступає чимало висококваліфікованих футболістів. А щодо «Денгоффа»… З одного боку — задоволення виступом, але з іншого — певне гірке відчуття. «Агробізнес» дуже сильний, веде боротьбу за вихід до УПЛ, програти йому не гріх, однак пригадую гарні моменти поблизу чужих воріт і вважаю, що нам трохи не пощастило…