Данило ГУРАЛЬСЬКИЙ: «Прагну розвиватися разом із «Соколом» : Київщина футбольна

Данило ГУРАЛЬСЬКИЙ: «Прагну розвиватися разом із «Соколом»

28.04.2026 Київщина футбольна

Facebook Tweet Email Like Share Print

Особливо помітний у турі футболіст розповів про футбол і свою футбольну історію.

— Добридень, Даниле. Вітаю з успіхом!

— Вітаю, дякую.

— Два голи — подія для всіх, а для вас — особлива, бо досі мали одне влучення, та й те — з пенальті.

— Так, особливо приємно відзначитися результативною дією, яка приносить користь команді загалом.

— Гуральський-нападник не зовсім звично для Київщини. Зазвичай ви грали ближче до своїх воріт…

— Насправді грати нападника чи на флангах атаки є моєю спеціалізацією. Але сучасний футбол так швидко розвивається, що вміння наступального гравця ще й захищатися має високу ціну й примножує командні зусилля.

— А взагалі, ми ще мало знайомі. Розкажіть докладніше про себе, будь ласка. Як і де починався футбольний шлях, кого і що вельми приємно згадувати зараз?

— Я родом з міста Боярка. Тренувати мене, ще трьох — чи чотирічного малюка, почав батько. А вже в Києві я був у дитячих командах «Атлету», «Арсеналу», РВУФК. На жаль, зміна місця проживання змушувала мене змінювати й клуби. Шістнадцятирічним спробував сили в юніорській команді «Чорноморця» — поталанило з другої спроби, відтоді й почалася моя професійна кар’єра. «Мир» (Горностаївка), білоцерківський «Арсенал», де, до речі, я й познайомився з нинішнім тренером «Сокола», «Нива» (Тернопіль). Особливо складна травма хрестоподібних зв’язок залишила мене на чотири роки поза улюбленою грою, це найбільша прикрість, яку переживав важко й відчуваю її наслідки ще й досі.

— Як опинилися на Київщині? Знаю, що свого часу пограли у Борисполі, минулого сезону — в «Олімпі»…

— Близьке знайомство з обласним футболом відбулося пізніше. Спочатку був бориспільський «Фаворит», потім — «Чайка» з Петропавлівської Борщагівки. Тепер, от уже другий сезон, виступаю в Лізі Київщини.

— Як вам Ліга Київщини? Які команди чи, може, яких футболістів виокремите — і чому?

— Як на мене, тут є немало чудових виконавців, більше того — свій ігровий стиль у деяких команд. І все-таки виокремити когось важко:)

— «Сокіл» — особливий клуб з особливим тренером, але результати поки що бажають кращого. Вірите, що кращі часи попереду? Чи пов’язуєте свою долю саме з цією командою?

— Оновлена команда проходить етап становлення. Головна мета — поставити командну гру та навчитися нав’язувати свій стиль опоненту. Ігор Валентинович Жабченко досвідчений тренер, а клуб має все необхідне для розвитку та досягнення результату. Звісно, як гравець «Соколу», я зацікавлений в довгостроковому проєкті й докладатиму максимум зусиль, аби розвиватися разом із «Соколом».

— Як сприймаєте футбол у цілому, його розвиток, як ставитеся до універсалізму в грі?

— Мені подобається футбол, я розумію його загальний розвиток і ніскільки не сумніваюся, що футболіст, який уміє грати на різних позиціях, — це винятково корисний інструмент для будь-якого тренера.

— Колись англійці казали: «Покажіть ваш півзахист і ми скажемо, якою є ваша команда». Погоджуєтеся з цим і зараз? І чи справді півзахист є таким важливим?

— Так і є. Саме центральні півзахисники зазвичай є диригентами на полі. Якщо команда має в своєму розпорядженні футболістів, які тонко відчувають ігровий ритм, то це вже половина можливого успіху. Друга половина — це зусилля символічних інструментів у командному оркестрі, які прислуховуються за своїм диригентом.

— А для мене пізнавальним є симпатії футболіста. Десь так: назвіть улюблену команду, і я зрозумію, якого футболу ви прагнете. То кому симпатизуєте, Даниле, в сучасному футболі?

— Моя улюблена команда — «Барселона» зразка 2015 року. Звісно, симпатизую передусім Мессі, дуже подобається його сприйняття гри й унікальна за майстерністю робота з м’ячем.