Артем КРИВОРУЧКО: «Обставини виявилися сильнішими за нас» : Київщина футбольна

Артем КРИВОРУЧКО: «Обставини виявилися сильнішими за нас»

01.12.2025 Київщина футбольна

На запитання редактора «КФ» відповів наставник студентської команди КНУБА.

— Вітання, Артеме!

— Доброго дня.

— КНУБА на проміжному фініші передостання. Несподіванка чи все-таки закономірність?

— Особисто для мене це несподіванка. Однак, якщо врахувати обставини, що склалися, то ми опинилися там, де й заслуговували бути.

— Однак старт був феєричним — виграш у чемпіона на виїзді! Може, стрибнули вище голови й переоцінили свої можливості?

— Не скажу, що переоцінили. На початку чемпіонату й справді був сильний та злагоджений колектив. І це з урахуванням того, що ми не змогли задіяти всіх, хто був основним і лідером у Чемпіонаті України серед вишів, — хтось залишився на професіональному рівні, хтось в інших обласних командах, провідних. Більше того, після стартових турів, які команда, на мою думку, провела дуже непогано, ми втратили ще шість-сім гравців основного складу. А це вже, погодьтеся, вельми серйозна проблема. За результат я несу відповідальність, отже, не зумів знайти вихід із ситуації, що склалася. Тепер маємо підбити підсумки й вирішити, що робити далі.

— Студентську команду попервах захоплено хвалили всі, відзначаючи сучасну організацію командних дій. Але що трапилося пізніше, бо ближче до листопада КНУБА вже мала вигляд апатичної, надмірно стомленої?

— Це наслідок важких кадрових утрат. У нашій заявці лише близько третини футболістів, яким уже виповнилося 22 роки. Ви розумієте, про що я кажу. А знайти повноцінну заміну тим, хто вибув уже по ходу чемпіонату, за нинішньої ситуації та в особливо стислі терміни так і не вдалося.

— Яким є завдання колективу? Запитую, бо доводилося чути, що ви готуєте своїх підопічних передусім до всеукраїнських і міжнародних турнірів студентів.

— Так і є. Ми виграли студентський чемпіонат України — як на мене, досягнення насправді неабияке, бо й турнір був особливим, винятково сильним за складом учасників, особливо Фінал чотирьох, де тон задавали професіонали. А вигравши, отримали в нагороду можливість виступити в Чемпіонаті Європи серед ВНЗ. Аби підготуватись якнайкраще до континентальних змагань, вирішили заявитися на дуже сильний Чемпіонат Київщини. Мали на меті награвати кістяк команди, разом тренуватися й грати в офіційному турнірі. На жаль, змогли реалізувати задумане хіба що першого місяця, надалі обставини перешкодили. А ще ми створили юніорську команду, але не можемо задіяти обдарованих хлопців на Київщині через регламентні заборони.

— А кого з гравців можете виокремити восени і чому?

— Важко виокремлювати когось з огляду на результати. Хоча дехто, як-от Дмитро Муляр, Іван Філіпчук або Дмитро Бруй, зробили поступ уперед завдяки наполегливій праці. Значно більше я очікував од інших. І, звичайно, дуже не вистачило команді хлопців, які вже залишили Україну.

— Які матчі для КНУБА були знаковими, найкращими та найгіршими зокрема?

— Звичайно, перемога над чемпіоном і нічия з «Денгоффом» у двох стартових матчах, — це й справді гарний результат. Найгірший виступ — проти «Білгорода», коли суперник переграв нас повністю. В інших зустрічах, як на мене, команда гідно боролася й усім опонентам було важко.

— Що скажете про Чемпіонат Київщини? Свого часу ви пограли і в провідних обласних колективах. Які зміни відчутні?

— Хороший та сильний чемпіонат, напевно, найсильніший серед усіх обласних змагань. Також топово, що організація турніру з кожним роком стає кращою. Бажаю наснаги та мотивації керівникам і далі розвивати справу. Показовий приклад — оновлений Меморіал Макарова. Відчутно, що організатори думають про футбол і про команди, молодці.

— Як ставиться до команди університет? Керівництво, студенти знають про її існування? Хто і як допомагає колективу?

— Університет має хорошу інфраструктуру, за бажання можна створити й команду професійного статусу. Керівництво слідкує за виступами та результатами. Гірше, що обіцянки, задекларовані ще до старту підготовки, м’яко кажучи, не виконані. Зараз основне — знайти стабільного спонсора, якому було би цікаво зайнятися розвитком студентського колективу, ця справа може й справді стати вдячною. Бо, на жаль, одним ентузіазмом омріяних висот досягти важко.

— Представте, будь ласка, своїх безпосередніх помічників, які функції виконують кожен із них?

— Кожний з них для мене — Людина з великої літери! З Юрієм Васильовичем Клименком я співпрацюю вже багато років, він допомагає в роботі і з польовими виконавцями, і з голкіперами. Олексій Кузнєцов — адміністратор колективу. Юрій Яковчук, Євгеній Горбенко, Олександр Змієвець — опора тренерів, якраз вони керували командою, коли ми з Юрієм Васильовичем були у фаховому закордонному відрядженні, я дуже вдячний кожному з них за допомогу, самовіддачу. Особливу роль відіграє Олександр Миколайович Шамич, завідувач університетською кафедрою, — він є куратором футбольної команди студентів.