Андрій СПІВАКОВ: «Ми розуміли, що граємо фінал» : Київщина футбольна

Андрій СПІВАКОВ: «Ми розуміли, що граємо фінал»

06.05.2026 Київщина футбольна

Гравець дня — про себе, команду й основний матч.

— Андрію, вітаю, ви — найкращий гравець за підсумками туру!

— Дуже дякую!

— Перший навесні вихід у старті — і гол! Як готувалися до матчу, було щось особливе?

— На жаль, обставини склалися так, що пропустив майже всю підготовку, та й основна робота забирає багато часу. Саме тому мої кондиції ще бажають кращого. І все-таки я готовий допомогти команді завжди і в будь-який момент! А щодо підготовки до матчу… Та ні, нічого особливого, бо й так було зрозуміло, що нас задовольнить лише перемога — такий собі фінал.

— Співаков поступово стає спеціалістом по вирішальних влученнях. Гол у Калинівці, гол Бучі. Вивчаєте конкурентів, заздалегідь визначаєте їхні слабкі місця? Як і завдяки чому відбулося взяття воріт «Фортуни»?

— Я доволі багато забивав упродовж ігрової кар’єри зі стандартів. Кажуть, що м’яч при кутових сам шукає мене:) Так і на цей раз — гарна передача не була марною. А стандарт, звісно, награний заздалегідь. Тренери вивчають суперників, розповідають нам на спеціальних заняттях, там і відпрацьовуємо різноманітні варіанти.

— Що скажете про суперника, про матч у цілому?

— Буча має команду дуже високого рівня, мені імпонує їхній стиль гри. Плюс — якісний добір виконавців, хрестоматійний сплав молодечого запалу та досвіду старших гравців. І матч очікувано виявився важким. Усвідомлювали, що виграти вдасться тільки завдяки стовідсотковим зусиллям усіх без винятку. Хлопці віддали всі сили на полі! Можливо, рахунок міг бути й іншим, але нам пощастило більше.

— Але ж окрім забитого м’яча, що виявився переможним, ви здійснили ще й величезний обсяг руйнівної роботи на центральній осі. Якою була настанова тренерів?

— Настанови тренерів були простими — кожний з нас мав виграти свої мікродуелі, викластися сповна в ігровому протистоянні. Майстерності та досвіду нам вистачає, самовіддача має бути стовідсотковою — десь так. І команда дослухалася до цих слів.

— Вам особисто що легше вдається — руйнувати комбінації суперника чи долучатися до своїх?

— Мені подобається зазвичай бути максимально залученим у гру, управляти темпом і швидкостями, направляти командні зусилля в потрібне русло. Хоча ніколи не цураюся й оборонної роботи, прагну бути повністю сконцентрованим упродовж усіх дев’яноста хвилин. Я вважаю себе командним гравцем і намагаюся старанно виконувати покладені на мені обов’язки в кожному конкретному матчі.

— «Денгоффу» важко після зимової перерви, передусім тому, що постійно відсутні кілька стрижневих виконавців і немає можливості здійснити повноцінну ротацію. Що допомагає бути стійким, вам зокрема й команді в цілому, навіть у найскрутніші моменти?

— На жаль, одразу кілька наших молодих і швидких «крил» з різних причин не можуть допомогти команді. Та й зимова підготовка видалася складною, нерівномірною — ми рідко збиралися всі разом, випадав хтось один або й кілька виконавців одразу, хтось залишався поза грою надовго, комусь, навпаки, доводилося грати форсовано, через два дні на третій. Це, однак, аматорський футбол, таке трапляється час од часу. Що допомагає? Рідкісна внутрішня мотивація, наше спільне прагнення до вершин. Зараз у нас майже всі здорові, ми потрошку вийшли на більш-менш непоганий ігровий та функціональний рівень і готові до турнірного бою. І не менш важливо, що футболісти відчувають розуміння та підтримку від тренерського штабу, а весь колектив — од керівництва клубу. Ми згуртовані навколо мети, це найважливіше.