Анатолій ВОЛЧАНСЬКИЙ: «Зараз я граю з особливим задоволенням» : Київщина футбольна

Анатолій ВОЛЧАНСЬКИЙ: «Зараз я граю з особливим задоволенням»

16.09.2025 Київщина футбольна

Найпомітніший голкіпер сезону — про реанімовану кар’єру і про завтра «Партизана».

— Вітаю, Анатолію, чотири матчі без пропущених і три з них поспіль — особливе досягнення!

— Вітаю! Так, для голкіпера насправді приємно, коли команда не пропускає. Наголошу, що це заслуга не однієї людини — усього колективу. Зрозуміло, що попереду ще багато матчів з непростими суперниками, тому й працюємо з особливою ретельністю над тим, аби таких випадків ставало більше й більше.

— Як пояснити рідкісний показник? Команда стала сильнішою, голкіпер досвідом збагатився?

— І те, й інше. Я вдячний тренеру Дмитру Бєлову та команді «Партизан» за те, що вони допомогли реанімувати мою кар’єру. Після важкої травми та складної операції я більше року був без футболу. Зараз граю з особливим задоволенням і намагаюся максимально допомогти колективу.

— «Партизан» ще минулого сезону — середняк, який пропускав багато і майже завжди. Що змінилося за ці кілька місяців?

— Ми пройшли гарну підготовку перед сезоном, новачки швидко адаптувалися, команда непогано зігралася. Звідси й результат.

— Який матч особисто ви назвете найкращим у сезоні і чому?

— Як на цей момент — матч проти «Титану». Дуже сильний суперник! Але саме тоді «Партизану» вдалося сповна виконати настанови тренера. Ми максимально дисципліновано зіграли в обороні й зуміли реалізувати нагоди в атаці.

— Голкіпер зазвичай уважно приглядається до бомбардирів, запам’ятовуючи сильні сторони стрільців. Кого з футболістів атаки ви зазвичай остерігаєтеся? Якщо знаєте таких, то чим вони виокремлюються?

— Виділю Дениса Балацького з «Полісся», дуже швидкісний футболіст. Однак і в «Партизані» грають сильні бомбардири. Це молоді таланти Бойченко та Семененко. Скажу чесно, мені поталанило — принаймні цих двох остерігатися не варто:)

— Кого з колег-стражів воріт виокремите на Київщині?

— О, тут є вибір, і він широкий — ледь не кожна команда Ліги Київщини має насправді сильного стража воріт. Я виокремлю, можливо, найдосвідченіших. Юрій Яковчук, Дмитро Іванов і Роман Пазенко — вони передусім.

— А на кого намагаєтеся рівнятись, у кого вчитеся ремеслу? Допускаю, що з часом ваші пріоритети змінювалися, чи не так?

— Я завжди намагаюся бути собою. Бо знаю, що кожний воротар це особистість.

— А кого ви вважаєте своїм учителем у воротарській справі?

— Таки важко визначитися, довелося працювати з багатьма тренерами. І від кожного з них я намагався взяти для себе щось насправді корисне.

— Звідки ви родом, де і в якого тренера починали? Чому саме футбол, а не шахи приміром?

— Родом з Києва, починав у місцевому клубі на Троєщині, а вже пізніше були РВУФК і київський «Локомотив».

— До речі, ви одразу стали у ворота, чи мали варіанти у футболі?

— А тут — без варіантів. Я ще восьмирічним одразу став у ворота і ніколи не жалкував про це.

— Раніше Волчанський грав небагато в обласній лізі, зате нагород має немало. Чим запам’ятались «Авангард» і «Полісся»?

— Теплі спогади залишилися від співпраці з обома клубами. В «Авангарді» був особливий сезон, коли ми виграли Кубок України серед аматорів, Чемпіонат і Кубок Київщини. Шкодую лише про те, що травми та лікування не дали змоги зіграти значно більше. Нічого не вдієш, така вже голкіперська доля…

— На що розраховує «Партизан», якщо послухати першого номера команди?