Анатолій КУЧИНСЬКИЙ: «Я просто хочу грати!» : Київщина футбольна

Анатолій КУЧИНСЬКИЙ: «Я просто хочу грати!»

18.09.2025 Київщина футбольна

Основний джокер ювілейного сезону відповів на запитання «Київщини футбольної».

— Що це коїться, Анатолію?! Що не вихід, то гол!

— Забивати завжди приємно. Так, гол «Титану» міг особливим бути, але сталося так, як сталося — уже нічого не вдієш.

— Але вихід ваш, як правило, з лави запасних. Цей факт пригнічує, чи, може, й справді краще бути винятково важливим резервістом, аніж «залізним» титуляром? Якою в цій ситуації є позиція Анатолія Кучинського? Маєте образу на тренерів?

— Для мене завжди найважливіше — грати. Можливо, когось і роль резервіста влаштовує, мене — ні. Доки маю здоров’я та можливості, мушу використовувати час максимально. Тим паче, що вже два роки я в Армії, слава Богу — зараз у Києві, тому й можу поєднувати службу з улюбленою справою, принаймні поки що. Чи ображаюся на тренерів? Уже вік не той. Я розумію їх — у команді фантастичні гравці, кожний заслуговує на місце в стартовому складі. Тренери мають свої завдання, гравці — свої. Якщо вони співпадають, є гармонія — чудово, задоволені всі. Але якщо ні, то рано чи пізно доведеться щось змінювати. Поживемо — побачимо, як у таких випадках кажуть.

— Зауважив для себе, що маєте неабиякий ігровий вишкіл, ефектно вправляєтеся з м’ячем, гарно бачите поле. Звідки ви, якими були футбольні витоки, хто залучив до футболу і хто став першим тренером?

— Дякую за комплімент. Я з Києва, починав у ДЮСШ «Добро», мій перший наставник — заслужений тренер України Сергій Сергійович Коновалов. А долучився до футболу сам — як і більшість хлопчаків змалку полюбив м’яч і гру. Чесно кажучи, радію футболові й досі — це значуща частина мого життя.

— Я помітив, що ви навіть на Київщині пограли в хороших командах — «Дружба» та «Лісне» чого тільки варті. Але першим номером і там і там не стали. Що взагалі скажете про колишні команди, яку з них особливо часто згадуєте? Хто з наставників і партнерів у вашій пам’яті завжди?

— Чудовий період був у «Дружбі». Рідкісний випадок, коли команда вже на початку свого шляху мала всі складові професійного колективу. Фінанси, екіпірування, тренувальний процес, харчування — усе на рівні сучасних вимог. Я провів у «Дружбі» півтора роки, і коли зрозумів, що відведений мені ігровий час звівся до мізеру, пішов, потиснувши руку тренеру. Зовсім інша ситуація була з «Лісним», щвидкоплинна. Мене запросили тренери й все було добре. Однак у керівництва виявилось інше бачення. Така коротка історія, це вже далека минувшина.

— Бачив Анатолія Кучинського ледь не на всіх польових позиціях. А яка з них — ваша насправді?

— Моя позиція — фланговий півзахисник. Але минулого сезону відіграв ледь не всі матчі на фланзі захисту — в інтересах команди. Зараз уже мені байдуже, де саме грати, головне — грати.

— «Калинівка» проти «Титана», за чисельними оцінками, найкращий осінній матч? Погодитеся? Якою взагалі вам бачиться конкуренція в чемпіонаті? Хто претендує на титул?

— Матч склався так, як зазвичай хочуть уболівальники:) Емоційний, безкомпромісний, драматургія, багато боротьби, красиві голи. Зараз Чемпіонат Київщини винятково цікавий, однозначного фаворита немає. Не здивуюся, якщо й цього разу буде «золотий» матч.

— Футбол — важлива частина життя, але, допускаю, не найважливіша. Бо родина завжди і в усьому має бути на першому місці. Так?

— Родина поважає мій вибір, але всі хочуть, аби я частіше був поруч. Саме тому для мене важливо грати — не просто бути на футболі. Бо свій вільний час я міг би щедріше дарувати своїм дітям. А за нинішнього життєвого графіка я майже не буваю вдома.

— Хто підтримує футболіста Кучинського понад усе? Можете розповісти про найрідніших і наближчих?

— Мене все життя підтримував батько. Він завжди був поруч і вірив у мене. Зараз уже маю свою родину, дружину та двох синів. Дружина надзвичайно сильно мене підтримує й переживає всі мої емоції так, ніби вони її власні. Для мене вона — опора, підтримка і справжнє натхнення, моє все. Також я дуже вдячний своєму братові та його дружині: вони час від часу приїжджають на мої матчі, щоб підтримати мене, і це для мене має величезне значення.

— Ваш вільний час передбачає якесь захоплення, окрім власне футболу?

— На жаль, зараз вільного часу немає. Навіть улюблена риболовля зникла з моєї дійсності. Мрію про закінчення війни, хіба що тоді зможу повернутися до своїх звичних справ.

— Цікаво, чи переглядаєте ви закордонні футбольні трансляції? Ліга, команда, футболіст — хто для вас у пріоритеті?

— Не скажу, що колись був особливим фанатом футбольних трансляцій, а тепер часу взагалі немає — хіба що прогляну огляди матчів. А жодних пріоритетів, як серед команд, так і серед окремих гравців, я не мав і досі не маю. Зате є повага до всіх, хто реально досяг успіху.

— Прийде час і ви повісите бутси на цвях. Чекати на тренера Кучинського?