На проміжному фініші: турнірний підвал-1
27.06.2012 Київщина футбольна
Шість команд ведуть відчайдушну боротьбу в аутсайдерській зоні, і турнірну долю жодної з них назвати безнадійною не можна. Тим паче, що кожний із ситуативних аутсайдерів має в активі матчі, котрими міг би пишатися й записний фаворит.
16. Лідер. Юнаки, згуртовані в пристоличній команді Леонідом Гусіним і Миколою Якименком, не виграли поки що жодної календарної зустрічі, але рік у цілому проживають в яскравих тонах. Більшість із них завершила навчання в середній школі й готується стати студентами. Це по-перше. А по-друге, саме вони, уже під прапором збірної Петропавлівськоборщагівської школи, завоювали бронзові нагороди Національного Кубка шкільного футболу, присвяченого Євро-2012. І хоча тренер-максималіст не приймає поздоровлень, бо переконаний, що його підопічні були спроможні на більше, фахівці й можновладці Київщини визнають це досягнення беззаперечним успіхом. Щось подібне стосується й виступу «Лідера» в обласному чемпіонаті. Попри незавидне турнірне становище на проміжному фініші, про команду Гусіна та Якименка відгукуються переважно схвально ледь не всі, хто бачив її гру. Осмислений і чітко поставлений ігровий маневр базується на прагненні контролювати м`яч і швидко переміщатися майданчиком. Показовим варто назвати поєдинок у Пісківці, коли 17-річні юнаки більшу частину ігрового часу переважали досвідчених опонентів завдяки колективній організованості, нерозривності тактичних риштувань і блискавичному виходу з оборони. Шкода, проте сил і сконцентрованості в затятих змаганнях із старшими за віком та фізично сильнішими суперниками «Лідеру» ще бракує. Звідси й турнірні невдачі. Однак сила і досвід — фактори наживні, тому й сумніву в подальшому прогресі молодої команди не існує. Тим паче, що лідери колективу — брати Захар і Навід Насімі, а також Очигава — на місці також не стоять. Наостанок стали помітнішими ще й Цирульнєв, Дешко, Соколинський… До низки успішних матчів (незважаючи на результат), окрім пісківського, можна віднести також поєдинок з динамівськими «академіками», фастівцями, вишгородцями та, особливо, путрівцями. Очевидною невдачею клубу варто назвати хіба що зустріч з ковалівцями, програну з катастрофічним результатом 1:10.
♦ Восьмеро футболістів «Лідера» започаткували цього року свій стрілецький реєстр. Захар Насімі відзначився чотирма голами, Соколинський — двома, по одному м`ячу забили Курята, Навід Насімі, Очигава, Пурик, Таран і Цирульнєв. Автогол для «Лідера» зробив яготинець Максим Панченко.
15. ФК Володарка. Підопічні Василя Наумчука почали сезон яскраво та багатообіцяльно: гостьова нічия з «Чайкою» та домашній розгром «Росичів» (4:0!) надали володарцям ореолу тіньових фаворитів. Команда й справді підкупала організованістю та бойовитістю. Молоді дебютанти кожним ігровим епізодом засвідчували, що схилятися перед авторитетами вони не будуть ніколи й нізащо. В обороні — чіпкі та «кусючі», мов сторожові пси, в атаці — швидкі й технічні. Особливого колориту груповому маневру додали грузинські легіонери — технічні, швидкі, непередбачувані. Хіхадзе, який в перших зустрічах з`являвся, переважно, серед перших запасних, засвідчив ще й непересічну стрілецьку вправність. Юні вихованці білоцерківського футболу Ненько та Штика, мобільні та дисципліновані, чудово справлялися з опікою лідерів опонента… На жаль, недовго музика та грала… Стартувавши ще й в аматорській першості країни, володарці невзабарі розтринькали сили на двох фронтах і надалі демонстрували виняткове ігрове завзяття хіба що фрагментами. Дивуватися з того не варто: команда має обмежений кадровий контингент. Вісімнадцять гравців, до того ж троє з них — воротарі… Витягнути на своїх плечах неабиякий турнірний тягар і в області, і в Україні насправді важко. Тим паче, що й травми молоді дошкуляють не менше, аніж ветеранам, та й штрафні картки виводять зі строю надмірно емоційних грузинів частіше, аніж інших. А тут ще й організаційних клопотів додалося. Клуб довго розраховував на тренерську допомогу Вадима Мандрієвського, задіяного на той час у Фастові, потім поклався на досвід Миколи Литвина… А тепер, подейкують, може зостатися й без ініціативного та цілеспрямованого Василя Наумчука. Тож і не виключено, що після липневих канікул ми станемо свідками нової прем`єри різко оновленого ФК «Володарка».
♦ Тринадцять м`ячів забили четверо володарців: Хіхадзе — 6, Січкарук — 5, Войтенко та Скалига — по одному.
14. ФК Бородянка. Цьогоріч у районі відбулася своєрідна кадрова рокировка: провідні бородянські футболісти під проводом тренера Віктора Юрченка перебралися до «Рубіна», а з Пісківки до рідної команди повернулися тренер Анатолій Демченко з кількома стрижневими виконавцями. Повернулись, як з`ясувалося, на безгрошів`я. Полишена напризволяще і можновладцями, і спонсорами колись авторитетна райцентрівська команда виступає виключно на ентузіазмі. Коли тренерам таланить запалити підопічних ідеєю, вони демонструють футбол і змістовний, і видовищний. Саме такий вигляд мали бородянці в пісківській міжусобиці із земляками — принаймні до середини другого тайму, коли знесилені грою в чисельній меншості таки розвалилися під атаками «Рубіна». Організовано і винахідливо зіграли вони у Володарці та в останній зустрічі проти «Лідера», в якій головні ролі зіграли місцеві вихованці на кшталт юного Старова. А взагалі, за добором виконавців команда Демченка, либонь, найгірша серед еліти: досвідченим і майстровитим Олександру Шомі та 40-річному Марцуну немає рівноцінних партнерів, оскільки хтось уже дограє свій спортивний вік, особливо не напружуючись, а комусь просто ще вчитися й вчитися. Прикро, що й мікроклімат у колективі далекий від оптимального, однак і тренери (а може, насамперед вони!) мають взяти вину за це на себе. Бо тренер, як відомо, ще й педагог, і забувати цю прописну істину не можна нікому й ніколи…
♦ Лише дев`ять м`ячів (найгірший показник у лізі!) забили в обласному чемпіонаті четверо футболістів Бородянки: Олександр Шома — 6, Ільїн, Олешко та Старов — по одному.
